— Чому ти плачеш, Євко?
— Тому що я все це відчуваю, а воно болісне. А тепер замовч. Якщо дозволити собі ще раз процитувати
— Якими справами?
Немов у відповідь, у дальнім кінці Крила А грюкнули, причинившись, двері і почулося наближення кроків. То були доктор Норкросс, офіцери Мерфі і Квіґлі та двоє незнайомців.
— Де їхні перепустки? — заволала Ейнджел. — У тих двох нема перепусток заходити сюди!
— Цить, я сказала, — кинула їй Євка. — Або я змушу тебе замовкнути. Ми душевно спілкувалися, Ейнджел, не псуй це.
Клінт зупинився перед камерою Євки. Прибула жінка підступила поруч нього. Під очима в неї були фіолетові мішки, але самі очі були ясними й уважними.
Євка сказала:
— Вітаю, Мікейло Котс, також відома як Мікейла Морган. Я — Єва Блек.
Вона просунула крізь ґрати руку. Тіґ з Мерфі інстинктивно ворухнулись уперед, але Клінт виставив руки, щоб утримати їх на місці.
Мікейла, не вагаючись, вхопила запропоновану долоню.
— Ви бачили мене в новинах по телевізору, я так розумію.
Євка тепло посміхнулася.
— Боюся, я не велика любителька новин. Занадто депресивно.
— Тоді звідки ви знаєте…
— Я можу називати вас Мікі, як це робить ваш друг доктор Флікінджер?
Ґарт здригнувся.
— Мені так жаль, що ви не встигли побачити свою матір, — продовжувала Євка. — Вона була гарною директоркою.
— А хер там, — бурмотнула Ейнджел, а коли Євка суворо гмикнула: — Окей, я мовчу, я мовчу.