— Звідки ви знаєте… — почала було Мікейла.
— Що ваша мати була директоркою в’язниці? Що ви взяли собі прізвище Морган, бо один дурнуватий пиздолюб, професор журналістики, сказав вам, що широка телевізійна аудиторія має схильність запам’ятовувати симетричні імена? Ох, Мікі, вам аж ніяк не варто було спати з ним, але, я гадаю, ви самі це тепер розумієте. Але принаймні той мимовільний аборт врятував вас від важкого вибору.
Євка форкнула й замотала головою, аж розвіялося її темне волосся.
За винятком червоних очей, обличчя Мікейли стало смертельно білим. Коли Ґарт обняв її за плечі, вона вхопилася за його руку, як потопельниця хапається за рятувальний круг.
— Звідки ви про це знаєте? — прошепотіла Мікейла. — Хто ви
— Я жінка, почуй, як я гарчу[299], — промовила Євка і знов розсміялася: весело, наче струснулися дзвони. Вона обернулася до Ґарта:
— А щодо вас, докторе Флікінджер, прийміть слово дружньої поради. Вам треба розпрощатися з наркотою, і то дуже скоро. Ви вже отримували одне застереження від свого кардіолога. Іншого не буде. Куритимете далі ті кришталики, і ваш катастрофічний інфаркт настане… — Вона замружила очі, наче якась ярмаркова віщунка, а потім їх розчахнула. — Місяців за вісім. Можливо, за дев’ять. Найімовірніше, коли ви дивитиметеся порно зі спущеними до щиколоток штаньми з тюбиком лубриканту під рукою. Так і не відсвяткувавши свого п’ятдесят третього дня народження.
— Гірше не придумаєш, — промовив Ґарт, але голос його прозвучав слабенько.
— Звичайно, це якщо вам пощастить. Якщо ви залишитися разом з Мікейлою і Клінтом тут, намагатиметеся захистити безпорадну мене і решту тутешніх жінок, ви, радше за все, помрете значно раніше.
— У вас найсиметричніше обличчя з усіх, які я бодай колись бачив, — Ґарт завагався, потім кашлянув. — Ви не могли б уже перестати проказувати таке лячне?
Вочевидь, Євка не могла.
— Це сумно, що ваша дочка страждає на гідроцефалію і змушена перебувати все своє життя в спеціальному закладі, але це не виправдання тих збитків, яких ви завдаєте колись прекрасному тілу й розуму.
Офіцери дивились на неї вибалушеними очима. Клінт сподівався на щось, що доведе Євчину несьогосвітність, але це вже було поза його найсміливішими очікуваннями. Так, неначе він промовив це вголос, Євка поглянула на нього… й підморгнула.
— Звідки ви знаєте про Кеті? — запитав Ґарт. — Звідки ви
Дивлячись на Мікейлу, Євка сказала:
— Я маю агентів серед істот цього світу. Вони мені все розповідають. Вони мені допомагають. Це як у «Попелюшці», тільки інакше. І головне, щурів я люблю як щурів, а не як візників.