Проте сьогодні було інакше. Щойно він опинився поза Перевозом, на Старій Коглинській дорозі, Сілвер почав збільшувати швидкість, поки стрілка не зависла на шістдесяти п’яти[303] — той край, якого він не сягав уже років п’ять чи й більше. Він додзвонився Райнґолду по мобільному, і Райнґолд був радий побалакати (але суддя, ще той старий пройда, не бажав обговорювати тему їхньої бесіди телефоном — можливо, зайва осторога, але він завжди уособлював обережність), що було добре. Що було недобре: суддя зрозумів, що не довіряє Френкові Ґірі, який так легко говорив про збирання гурту чоловіків і штурм в’язниці. Там, в «Олімпії», це здавалося доволі раціональним, але сама ситуація була цілковито ірраціональною. Суддя не зважав на те, якими практичними такі дії здавалися в устах Френка, тоді як це мусили б бути абсолютно крайні заходи.

Туди-сюди хиталися «двірники» на вітровому склі, змітаючи дрібний дощик. Він ввімкнув радіо і налаштував приймач на суто новинну станцію у Вілінгу.

— Більшість міських служб не працюють до подальшого оповіщення, — говорив диктор. — І я хочу повторити, що з дев’ятої вечора буде запроваджено суворий комендантський час.

— Щасти вам у цьому, — пробурмотів суддя.

— А тепер повертаємося до нашої центральної теми. Вмотивовані фальшивими повідомленнями в інтернеті про те, що, проходячи крізь парость — або кокони — віддихи сплячих жінок нібито поширюють Аврору, так звані випалювальні бригади були зафіксовані в Чарлстоні, Атланті, Далласі, Г’юстоні, Новому Орлеані і Тампі.

Диктор замовк, а коли заговорив знову, його безстороннє базікання стало промовистішим. Більш простацьким.

— Сусіди. Я з гордістю кажу, що жодної ідіотської банди подібного штибу не діє у нас тут, у Вілінгу. Всі ми маємо жінок і безумно любимо наше жіноцтво, і вбивати жінок уві сні, хоч би яким неприродним був той сон, то жахлива справа.

«Жахлива» він промовляв як «жухлива».

Лендровер судді Сілвера наближався до виїзду за межу сусіднього з Дулінгом містечка Мейлок, дім Райнґолда в Коглині стояв трохи далі, ще хвилин двадцять їзди.

— До всіх міст, де діяли ті Бригади, було викликано Національну гвардію з наказом стріляти на ураження, якщо ті забобонні дурні не припинять своїх протиправних вчинків. Я кажу на це: амінь. ЦКЗ знову повторило, що нема й крихти правди в будь-яких…

Вітрове скло запотівало, тож, ні на мить не відриваючи очей від дороги, суддя Сілвер нахилився праворуч і ввімкнув склообдувач. Засюрчав вентилятор. З його вітром з вентиляційних отворів поринули хмари маленьких брунатних нетлів, заповнюючи кабіну, кружляючи біля голови судді. Вони заплутувалися у нього в волоссі, товклися в нього на щоках. Найгірше з усього, вони пурхали в нього перед очима, і слова одної з його старих тітоньок, сказані йому, коли він ще був малим, вразливим хлопчиком, виринули в пам’яті з ясністю доведеного факту: як низ є низом, а верх є верхом.