— Я б цього не робив, — промовив Ренд. А Ґарт перекрив його вигуком.

— Не роби дурні, Мікі! — і вхопив її за зап’ясток.

— А ви що думаєте, Клінте? — спитала Євка, усміхаючись.

Розуміючи, що він поступається — і не лише в цьому, а й у всьому — Клінт сказав:

— Пустіть її.

Ґарт послабив свою хватку. Немов загіпнотизована, Мікейла зробила два кроки вперед. Євка притислася обличчям до ґрат з очима на Мікейлі. Губи її розтулилися.

— Лесбо-штучки, — закукурікала Ейнджел. — Вмикайте камери, виродки, далі будуть мандализьки!

Мікейла не зважала. Вона притислася губами до Євчиних губ. Вони цілувалися з твердими ґратами м’якої камери між ними, і Клінт почув зітхання, коли Єва зробила видих в рота й легені Мікейлі. В ту ж мить він відчув, як у нього на руках і зашийку настовбурчилося волосся. Зір йому затуманило слізьми. Десь кричала Джінет і кувікала Ейнджел.

Нарешті Євка обірвала поцілунок і відступила.

— Солодкі губи. Солодка дівчина. Як ти почуваєшся тепер?

— Я не сонна, — сказала Мікейла. Круглоока, з тремтячими губами. — Я зовсім не сонна!

Щодо цього не виникало жодних запитань. Щезли ті фіолетові мішки в неї під очима, але то було найменше; шкіра напружилася в неї на кістках, а її до цього бліді щоки набули рожевого сяйва. Вона обернулась до Ґарта, котрий дивився на неї зачудовано, з роззявленим ротом.

— Я зовсім, зовсім свіжа!

— Свята срака, — промовив Ґарт. — Я думаю, так і є.

Клінт розчепіреними пальцями війнув в обличчя Мікейлі.

Вона відсахнулася.

— Ваші рефлекси повернулись, — сказав він. — Ще п’ять хвилин тому ви б цього не змогли зробити.

— Скільки часу я можу залишатися такою? — Мікейла обняла себе руками за плечі. — Це чудесно!