Дон розплився в усмішці, буквально не міг втриматися:

— Згоден на сто відсотків, — віддав їм документи Дон.

— Не впустив її, — співав далі Ґарт. — Навіть не дозволив їй попрощатися з власною матір’ю.

— Ну, — втрутилася Мікейла, — правду сказати, це не єдина причина, чому я умовила Ґарта повезти мене туди. Я також хотіла зробити інтерв’ю з жінкою на ім’я Єва Блек. Я певна, ви чули поголоски про те, що вона спить і прокидається. Це могло б стати неабиякою сенсацією, розумієте. Зовнішній світ мало що чіпляє в цей час, але це б його зачепило. Тільки Норкросс сказав, що вона в коконі, як і решта утримуваних.

Дон не міг втриматися, щоб її не виправити. Жінки — вочевидь, навіть журналістки — можуть бути жалюгідно наївними.

— То суте лайно, і всі це знають. Вона інакша, особлива, а він тримається за неї з якоїсь своєї дурнуватої причини. Але скоро все переміниться. — Він підморгнув їй так дубово, що зачепив і Ґарта, який у відповідь підморгнув йому. — Будьте зі мною лагідною, і я зможу організувати вам таке інтерв’ю, коли ми її захапаємо.

Мікейла підлесливо захихотіла.

— Гадаю, мені треба зазирнути у ваш багажник, — сказав Дон. — Просто, щоб я міг сказати, що зробив це.

Ґарт виліз і рвонув кришку багажника, яка піднялася із втомленим рипінням — Ґірі тоді й сюди приклався кілька разів. Ґарт сподівався, що цей клоун не перевірятиме під запасним колесом; це там він заховав пакет з Пурпуровою блискавкою. Клоун тим не поклопотався, тільки кинув короткий погляд і кивнув. Ґарт закрив багажник. Той видав ще гучніше ойкання, голосом кота, якому прищемило лапу дверима.

— Що трапилося з вашою машиною? — запитав Ерік, коли Ґарт знову сідав за кермо.

Ґарт відкрив було рота, щоб сказати хлопцю, що її понівечив один божевільний урядник контролю за тваринами, та потім згадав, що цей божевільний урядник контролю за тваринами, за словами Норкросса, є тепер чинним шерифом.

— Діти, — сказав він. — Вандали. Вони бачать щось гарне і просто хочуть його зруйнувати, хіба не так?

Той клоун нахилився, щоб подивитися на гарненьку пані:

— Коли в мене закінчиться зміна, я збираюсь до «Колеса». Якщо ви ще не спатимете, я б радо пригостив вас випивкою.

— Це було б чудово, — відповіла Мікейла так, ніби справді зраділа.

– Їдьте обережно і гарного вам вечора, — сказав клоун.

Ґарт ввімкнув трансмісію, але не встиг він завернути на головну дорогу, як крикнув хлопець:

— Чекайте!

Ґарт зупинився. Уперши руки в коліна, хлопець нахилився і подивився на Мікейлу: