— А як же автограф?

У панельній скриньці мерседеса таки знайшлася ручка — і то гарна, з написом золотом на корпусі: «ҐАРТ ФЛІКІНДЖЕР, ДМ».

Мікейла начеркала «Еріку з найкращими побажаннями» на зворотньому боці візитної картки якогось торгового агента фармакологічної корпорації і вручила її хлопцеві. Ґарт рушив, коли той усе ще їй дякував. Проїхавши в бік міста менше милі по шосе 31, вони побачили поліційний крузер, який швидко мчав їм назустріч.

— Повільніше, — сказала Мікейла.

Щойно крузер зник за пагорбом у них позаду, вона сказала:

— А тепер дави на газ!

Ґарт так і зробив.

2

2

Протягом двох років Лайла смикала Клінта, щоб додав її контакти до своїх на випадок якоїсь надзвичайної ситуації у в’язниці. Шість місяців тому він це нарешті зробив, і тепер дякував Богу за її наполегливість. Найперше він зателефонував Джареду і наказав йому сидіти нишком напоготові, він сказав сину, що дехто ще до смерку під’їде, щоб його забрати. Можливо, на житловому фургоні. Після цього він заплющив очі, коротко помолився про красномовство і подзвонив тому адвокатові, який тоді забезпечив переведення Єви Блек до в’язниці.

Після п’яти гудків, коли вже Клінт мало не здався на користь голосової пошти, Баррі Голден відповів.

— Баррі, це Клінт Норкросс. Із в’язниці.

— Клінт, — і більше жодного слова.

— Мені треба, щоб ви мене вислухали. Дуже уважно.

Мовчання від Баррі Голдена.

— Баррі, ви мене чуєте?

Після певної паузи Баррі озвався тим самим незацікавленим голосом:

— Я тут.