Вона зиркнула на Ліну.

— Ліно, ти така… мерехтлива.

Ліна подивилася на Емілі.

— Емілі, ти така… пухка.

Це була правда. Південна красуня Емілі-ненависниця-Ітана нагадувала сріблясте тістечко з персиковою кремовою начинкою. Виною всьому була неосяжно-пухка тафта. Через дрібні-предрібні завитки волосся Емілі мало такий вигляд, наче в неї на голові ціла купа жовтих закручених стрічок, а обличчя натягнулося від занадто тугої зачіски, яку Емілі точно робила в місцевій перукарні. Уявляю, скільки разів її встигли штрикнути шпильками.

І що я знаходив у таких, як вона?

— А я й не знала, що такі, як ви, вміють танцювати.

— Вміють, — здивувалася Ліна.

— Навколо вогнища? — гидко вишкірилась Емілі.

У Ліни знов закрутилося волосся.

— А що? Хочеш спалити свою сукню?

В цю мить закоротило решту гірлянд, і учнівська рада кинулася перевіряти роз’єми.

«Не дай їй перемогти, якщо хто і відьма — то це вона».

«Не вона одна, Ітане».

У парі з Ерлом до Емілі приєдналася Саванна. Вона була точнісінькою копією Емілі, хіба що сріблясто-персикове поєднання замінила на сріблясто-рожеве. Ь’ спідниця так само стирчала навсібіч. Якщо постаратися, можна було запросто уявити їхні весілля — прямо тут, просто зараз. От жах!

Ерл не відривав очей від підлоги — він усіляко намагався мене уникати.

— Ходімо, Емілі, зараз оголошуватимуть короля й королеву, — багатозначно звернулась до Емілі Саванна. — Більше вас не затримуватиму, — Саванна вказала на чергу, що вишикувалась до фотографа. — Ліно, тебе ж хоч буде видно на фото? — вколола вона, знявшись із місця величезною хмарою солодко-кремових спідниць.

— Наступний!

Лінине волосся знову почало скручуватися.

«Не зважай на них, вони ідіоти. Забий, та й усе».