Лінк удав, що кашляє. Його батько, полохливий, заляканий чоловічок, отримав честь командувати кавалерією після того, як помер його попередник — Здоровань Ерл Ітон. У цих воєнних спектаклях існувала єдина перепустка нагору — хтось мав померти. Для родини Саванни Сноу такі події завжди мали велику значимість. А от для Лінка… він і сам не мав тієї значимості на тлі ожилої історичної буфонади.

— Гаразд, містере Лі, подивімось на це так. Хвилиночку, я зрозумів. Ми, ну-у, ми виграли битву і програли війну. Чи якось інакше? У нас із цим завжди плутанина.

Містер Лі пропустив Лінкові слова повз вуха. У нього, напевно, цілий рік перед будинком висів прапор Конфедерації — точніше, перед його пересувним двокімнатним фургоном.

— Містере Лінкольн, на той час, коли Гетч і його солдати дісталися Медового пагорба, полковник Колкок…

Клас захихикав, а містер Лі обвів усіх пильним поглядом.

— Так, це його справжнє прізвище. Полковник разом із загоном солдатів Конфедерації та народним ополченням спорудив поперек дороги неприступну батарею з сімох гармат.

Скільки ж іще ми маємо слухати про ці сім гармат? Цю батарею вже прирівняли до дива з рибою і хлібами.

Лінк знову повернувся до мене, киваючи у бік Мейн-стріт.

— Ну?

— Думаю, це Лінині родичі. Вони мали приїхати на її день народження.

— Так, Ридлі щось про це казала.

— Ви досі зустрічаєтеся? — з острахом запитав я.

— Ага. Ти ж умієш тримати секрети?

— А що, раніше не вмів?

Лінк задер рукав кофти з зображенням рок-гурту «Ремоунз» і показав мені тату, схоже на анімешну Ридлі в коротенькій плісированій спідничці й гетрах. Я сподівався, що Лінкове захоплення Ридлі вже трохи охололо, але в глибині душі знав: Лінк забуде її тільки тоді, коли вона вдовольнить свою жагу, коли сама вирішить, що вже досить. Якщо, звісно, до того часу не змусить Лінка стрибнути сторч головою зі скелі. Та й навіть тоді він, можливо, не захоче ставити крапку.

— Я зробив цю татуху на різдвяних канікулах. Круто, правда? Ридлі сама її намалювала. Вона смертельно класна художниця.

Так, про «смертельно» він не збрехав. Ну що я міг сказати? «Ти наколов на руці мультяшну версію темної чародійки, яка, між іншим, тримає тебе під якимось любовним закляттям і випадково мається тобі подругою?»

— Мати вб’є тебе, коли побачить.

— Вона не побачить. По-перше, рукав затуляє тату, а по-друге, у нас у будинку є нове правило щодо особистого простору. Вона повинна стукати.

— Перш ніж увірватися в твою кімнату і натворити там чого завгодно?