Містер Лі грюкнув крейдою по дошці, привертаючи увагу до великої цифри вісім.

— Врешті-решт Гетч не міг зрушити лави Конфедератів і відступив. Він утратив вісімдесят дев’ять солдатів, і ще шістсот двадцять дев’ять отримали поранення. Конфедерати виграли битву, втративши тільки вісім солдатів. Ось чому, — містер Лі з гордістю постукав по вісімці, — усі ми завтра будемо разом відтворювати ожилу минувшину і битву на Медовому пагорбі.

Ожила минувшина. Так люди типу містера Лі називають історичні інсценування, і причому цілком серйозно. Вони ретельно дотримуються кожної деталі, від уніформи до зброї і розміщення солдатів на полі бою.

Лінк вишкірився до мене шоколадними зубами:

— Тільки не кажи Ліні. Ми хочемо її здивувати. Це їй подарунок на день народження від нас обох.

Я дивився на Лінка. Думав про засмучену Ліну в оранжевій тюремній робі. Потім уявив, безперечно, жахливий Лінків гурт; вечірку, де з’явиться вся школа Джексона з Емілі Ашер, Саванною Сноу, цими грішними янголятами, й Ридлі на додачу; візуалізував маєток Рейвенвуд, поминаючи вже Медовий пагорб і битву. І все це відбуватиметься під несхвальними поглядами Мейкона, інших ненормальних Ліниних родичів і її матері, що намагається її вбити. А ще собаки, який допомагає Мейкону стежити за кожним нашим кроком.

Продзвенів дзвоник. Словом «сюрприз» навряд чи опишеш те, що відчує Ліна. І саме я мав їй про нього розказати.

— І не забудьте завтра зареєструватися! Якщо ви не зареєструєтеся, я не поставлю вам залік! І не виходьте за межі безпечної зони! Куля в голову не забезпечить вам «відмінно»! — вигукував містер Лінкольн, доки ми виходили з класу.

Але просто зараз куля в лобі здалася мені не найгіршим варіантом.

* * *

Реконструкція Громадянської війни — подія не з нормальних. Та й битва на Медовому пагорбі не стала винятком. Кому буде цікаво виряджатися, як на День усіх святих, тільки у затхлі, зношені костюми? Хто захоче бігати, стріляючи з ненадійних антикварних рушниць, які неодноразово відривали людям кінцівки? Через одну з таких, до речі, загинув і Здоровань Ерл Ітон. Кому хочеться відтворювати битви, які відбулися майже півтора сторіччя тому, у війні, яку взагалі-то виграв не Південь? Хто воліє все це робити?

У Гатліні й переважній частині Півдня вам би відповіли: ваш лікар, ваш адвокат, хтось із місцевого СТО чи пошти; скоріш за все, ваш батько, всі ваші дядечки, тіточки, двоюрідні сестри і брати, учитель історії (особливо якщо у вас викладає містер Лі) і майже без сумніву — власник місцевої зброярні. Другого тижня лютого, за будь-якої погоди, увесь Гатлін жив тим, що обговорював, планував і готував лише одну подію — битву на Медовому пагорбі.