Приблизно на висоті другого поверху плющ, що слабко вріс між камінням, обірвався і впав разом з Креншліном–вільнодумцем на брукований двір, від чого невдаха коханець зламав обидві ноги. З величезним труднощами, але поспішно поповз Креншлін до рову, де чекали його з кіньми вірні слуги, звелів вкласти себе в люльку між двома кіньми і шаленно гнати до садиби Трещипала Суви, у якого в печі була сільська темпорня.

Прибувши до Суви, нещасний молодик спочатку проханнями хотів схилити старого, щоб той пересунув важіль назад, а коли той відмовився, посилаючись на наказ Марліпонта, Креншлін поклав на брудний стіл мішок, тугий від дукатів, припасених на такий випадок. Тут у Суви очі старечою сльозою заволокло, й підтримуваний з боків слугами, Креншлін зміг увійти під навіс, що прикривав капличку, де стояли важелі. Натиснув на головний, і відразу ноги в нього зрослися, бо зворотним ходом потрапив він з нещасливого понеділка до позаминулої неділі. Дав трішки до переду, але не дуже різко, з розрахунком, щоб плющ встиг спочатку добре розвинутися, а прискорюючи час, поглядав при цьому у вікно, чи йдуть дощі, що надзвичайно корисно впливають на кореневу систему рослин.

За шість хвилин швиденько почекав два тижні, потім пустив він час до звичайного перебігу, й на всю кінську спритність помчав до вежі. Плющ добре зміцнів, у вікні нікого не було, тоді Креншлін цап за чіпку поросль – і догори. Вскочив в вікно. Цевінна саме розчісувала волосся перед срібним туалетним столиком, а він підійшов ззаду і схопив її в обійми. Вона чинила опір, але якось без запеклості. Та тільки–но вони злилися в обіймах, як по кам'яних сходах загуркотіли залізні кроки чоловіка, який несподівано повернувся, бо забув попросити дружину пов'язати йому шарф на військове щастя, а всі інші лицарі мали такі шарфи. Не встиг Креншлін підбігти до вікна – кальсони заважали, як увійшов чоловік, озброєний і настільки спритний, що ще в дверях, пригнувшись, щоб не розбити лоба в пристелок, витягнув меч із піхов. Беззбройний Креншлін ретувався, схопився за плющ і як міг швидко став сповзати, а чоловік Цевінни, ревучи, як буйвол, насилу і зі скреготом просунув закутий тулуб у віконний отвір тай давай різати, сікти, рубати сплетіння плюща. Плющ обірвався, і Креншлін каменем полетів униз. На льоту хоробрий, хоч і невдалий шанувальник знайшов сили крикнути Цевінні, щоб наступного разу сама пам'ятала про шарф.

Тепер Креншліну довелося гірше: на контрфорсі його перевернуло і він впав головою об кам'яні плити, від чого втратив свідомість і здоровий глузд. Він ледве дихав, коли слуги знову сунули його в завбачливо влаштовану люльку й спочатку галопом, а потім риссю помчали до старого Трещипали. Перш ніж Марліпонт, прогуркотівши всередині вежі, як мірошницьке жорно, що зірвалося, випав на двір і заричав: «Коня! Королівство за коня!!!» – Креншлін в темпорні вже потягнув слабкою десницею за важіль, та так відчайдушно, що пролетів з червня в грудень. Холодно було чекати в неопалюваній темпорні початку хрестового походу, а тому він дав малий вперед до самого березня і далі до плющу.