– Ну звичайно! Можна створити анізотропний Всесвіт! – вигукнув Трурль, який не міг більше мовчати. – Анізотропний світ зі зворотним бігом часу, що включається в окремих місцях, які називаються «особливими точками» континууму.

– А чому саме так? – зацікавився король.

– Тому що, таким чином влада над часом стає незалежною від рівня технічного розвитку, – весь сяючи від своєї знахідки, пояснив Трурль. – Це буде такою самою загальною властивістю у тому світі, як у нашому – закон тяжіння. А що означає загалом? Демократично!

– Розумію. На перший погляд непогано. Коли ви покажете мені прототип?

– Мабуть, тижнів за два. А ти як думаєш? – Трурль подивився на колегу. Клапауцію не до смаку було таке поспішне рішення, але аудієнція його стомила, і він мовчки кивнув головою.

Дорогою додому вони відчайдушно лаялися. До знемоги вони сперечалися між собою й під час роботи, але термін витримали. В обумовлений день вони прибули до двору, штовхаючи перед собою маленький двохколісний візок, завалений апаратурою та інструментами. На вершині візка стояли ящики, з'єднані кабелем. Зараз же прибіг король, і в залі для аудієнцій серед позолоти, прапорів і династичних гербів розставили на підлозі апаратуру. Кляпавцій підкручував гайки, а Трурль балакав, як заведений:

– У цій великій скриньці – харчування, а в меншому – світ! Такий, як я обіцяв милостивому королеві, анізотропний, з особливими точками, в яких можна перемикати біг часу, а доступ до цих точок рівний й загальний. Вигадали ми, пане, і кілька персон, які в майбутньому допоможуть нам у випробуванні наступних всесвітів… Волю вони мають вільну, кожен робить те, що йому заманеться, вказівок ми їм не даємо, не зв'язуємо їх ні в чому, щоб можна було розраховувати на природність їхньої поведінки. Зрозуміло, ніхто з цих пробних особистостей не зможе бути точно таким же у кожному з світів, тому що радикальна перебудова онтології порушує їх фізіологію, але все ж таки ми подбали про збереження деякої інваріантності як сукупності особистих рис, інакше було б неможливе співставлення буття і сутності у всіх цих світах…

– А як туди зазирнути? – спитав король, придивляючись до клопіткої метушні Клапауція й заважаючи йому, бо королівські ноги плуталися в дротах.

– Зараз ми влаштуємо тимчасову халупу. Поставимо на екзистоскоп псевдокристал, лазерний сигнал каскадно підсилимо на виході, ну а далі вже звичайним способом, через проектор, скажімо, на цю стінку...

– Давай! – сказав Кляпавцій і підвівся з колін. Трурль затис кулаком несправний роз'єм, тому що у нього під рукою не виявилося ізоляційної стрічки, й проекція почалася. Алебастрові плити між пілястрами порозовіли, і на них з'явилося зображення, спочатку дещо розпливчасте і нестійке, але швидко сфокусовалось. І стало видно, як один феодал, якийсь Марліпонт, вирушаючи в хрестовий похід, наказував дружині дотримуватись подружньої вірності, а потім, будучи за вдачею людиною підозрілою, замкнув її в кутовій вежі замку і під дверима посадив довіреного слугу з мечем. Для більшої гарантії Марліпонт наказав слугу прикувати ланцюгом за ногу до стіни, щоб той не міг втекти зі свого посту. Ключ сховав собі під панцир, не слухаючи молінь слуги хоча б про бочку солодового пива, сів на коня й поскакав за військом, що вже майже сховалося в хмарі пилу. Ще й не вляглася пилюка, як Креншлін Щедрий, його сусід, який, будучи вільнодумцем, у хрестовий похід не пішов, почав підбиратися плющем у вежу, в якій прекрасна Цевінна Марліпонтська ткала мох, бо льон у неї весь вийшов, а, будучи замкненою , вона не могла надіслати за новим.