— Правда, Генрі.
— То я пошукаю якісь інші й дешевші. Мені ще сподобались сукенки, котрі виставили у вітрині того нового магазину, біля ратуші. Але вони зовсім на літо. Де це бачено — виставляти отаке у вітрині перед самим Новим роком? До речі, на свята я хочу з Фрадером поїхати до їхнього заміського будинку. Вони влаштовують великий прийом, але, на превелике щастя, в астірійських студентів саме випадають екзаменаційні дні, тому я певна, що матиму на гостині лише пристойну і приємну компанію. — Генріка прозоро натякнула, що Олейн Тавіш не приїздить додому на свята.
Гессі зиркнула на сестру поверх книжки. Генріка зовні мала такий вигляд, як і раніше. Горда, самовпевнена і красива, наче полум’я святкового ліхтаря. Та, мабуть, тільки сестрі-двійнятку й було помітно, що за цією красою ще зяє відкрита рана, котра й додає їй світіння. І хай би скільки сестра казала: «Фрадер, Фрадер, Фрадер», — усе одно вчувалось, що їй боляче, боляче, боляче до зціплених зубів і судомно стиснутих рук, котрі поправляють брошки. Але Гессі знала, що Генріка сильна, і впевнена, і горда. Тому, їй-богу, жоден юнак, навіть високий, кучерявий та — нікуди правди діти — носатий Морґін Олліш не в змозі примусити її забути про те, що вона — королева свого королівства, носій своїх гербів і прапорів, Її Величність Генріка Агустанія Фаулі-Прейшер.
— …Правда, Гесті? — сестра висмикнула дівчину з роздумів.
— Правда, Генрі.
— От і я так кажу. Фрадер Тавіш уміє тримати марку, і тому його компанія така приємна. У його присутності здається, що ти й сама вивищуєшся, і…
— Може, тому що зросту в ньому, як у ліхтарному стовпі? — Гессі дозволила собі дрібний жарт, бо ж син Тавішів справді височенний і стрункий, як стовп.
— Гесті! — Сестра повернулася до неї. — Не смій тільки бовкнути щось таке у Фрадеровій присутності! Він гордий, що страх.
— Знаю-знаю, Фрад такий, — вдоволено кивнула дівчина, примружила очі й подивилась із задоволенням на те, як змінився вираз обличчя Генріки.
Що це було? Невже щире хвилювання? Невже певність королеви дала пробоїну? Невже вона надумала справді перейнятись Фрадером Тавішем? Якщо так — то це буде безмежно прекрасно.
Новий епізод з’явився в книзі, як завжди, несподівано й без жодного попередження. Чорні літери складалися лише в кілька рядків, котрі були начеркані немов поспіхом.
АЇДен ~ Академія