— Крон. Той самий Крон Осс, — видихнув кандидат до Тріади.

— Звичайно, — в голосі Гермеса проступили насторожені нотки. — Тільки я б не радив називати його на ім’я без додачі «пан професор» чи «пан директор»… І ви ще думаєте, що я повірю, ніби ви студенти, якщо навіть не знаєте імені директора?

— Взагалі-то так, — відказав Енліль. — Ми справді студенти Академії, тільки трохи з іншого місця.

«Він не сказав, що ми з іншого часу», — подумала Рен. І в цьому був сенс. Зміни в минулому могли вплинути на майбутнє. Але тут Намисто! Намисто, яке ще можна врятувати, якщо… Якщо попередити їх.

Гермес відповів поважним тоном:

— Так-так, зараз багато нових студентів. Та й одіж ваша химерна.

— Можеш вивести нас звідси? — ввічливо поцікавився Енліль. — Ми заблукали.

— Бачу, — Гермес спромігся на поблажливий погляд.

Рен щойно помітила, що їхній одяг весь у пилюці й кіптяві.

— Ходімо! — впевнено махнув рукою новий знайомий і рушив уперед. — Вам пощастило, що ви мене зустріли до того, як дійшли до розгалуження коридорів. Бо отам справді можна загубитись незгірш як у лабіринті Мінотавра. Мінотаврів у нас тут не водиться, але…

— Гермесе, скажи, а коли планується утворення нової Тріади? Хто кандидати? — перебила його Рен.

У її голові виринули сторінки підручників, які розповідали про трагедію, що зруйнувала Академію в часи Крон Осса. Холодне й неприємне відчуття почало обплітати, але насувалося воно вже не від стін.

Гермес відповів із неймовірним оптимізмом:

— Іспити скоро! Одразу після випуску. Спершу — велика гулянка. Кандидатів трохи є, але майже всі на боці того, що це мають бути Зевс, Ама-мі та хтось третій. Герес пнеться, але я б, якби мене питали, пропонував би Індру. Адже, між нами кажучи, Герес на Тріаду чхати, їй аби із Зевсом поруч. Та й він сам щось останнім часом дуже відмовляється від усього. Потаємним став, а він, поміж іншим, мій ліпший друг!

— Якщо до Тріади потраплять боги на кшталт Герес, хіба це не порушуватиме гармонії? — спитав Енліль.

— Так то лише мої здогадки, — виправдався Гермес. — Та й справи сердечні в нас не заведено ставити вище від божественних…

На обличчі Енліля майнула смутна тінь. Рен прекрасно його розуміла. Адже Зевсів друг так щиро й весело розповідав про майбутнє, яке зовсім скоро має зробити фатальний поворот. Це, можливо, єдиний і унікальний шанс щось змінити. Вони — студенти Аматерасу — опинилися в часі, коли Намисто ще ціле, зв’язки між світами досі існують… Якщо попередити когось — ось цього Гермеса, наприклад, — якщо зробити це — чи вийде врятувати Академію від катастрофи?