«Амон» — клацнуло щось усередині. «Мені потрібен Діоніс» — казав незнайомий голос. Але тут спогад заступила біла пляма.

Амон. Світло спалахнуло — і згасло…

«Треба виловити його й дізнатися, куди зникав», — подумала дівчина, спираючись на підвіконня, бо ноги вперто вимагали відпочинку. Врешті вона вмостилася на розігрітий сонцем камінь, спиною впираючись у віконне скло.

— З поверненням, Савітрі.

Рен озирнулась і з полегшенням зрозуміла, що їй не причулося. Закс стояв неподалік, нерішуче переминаючись із п’яток на носки. Він тримав руки в кишенях сірих штанів і похитувався, наче не знав, чи варто робити крок уперед.

— Привіт, Нортоне, — Рен прослідкувала, щоб у її голосі не лунало забагато радості.

Лунки в долоні, залишені його нігтями, раптом почали пощипувати.

— Можна сісти? — ввічливо поцікавився хлопець, закладаючи за вуха незвично довге волосся.

— Так, будь ласка, — Рен завбачливо відсунулась до краю підвіконня, залишаючи Закові надміру багато простору.

Він примостився з іншого краю, сплів руки в замок і глибоко вдихнув:

— Рендалл, це може прозвучати з біса дивно.

— Чимало речей, які я від тебе чула, звучали саме так.

— Тоді слухай. До візиту цієї Сансари я вважав, що тобі просто подобається проводити час із Енлілем, тому ти так невпинно наражаєшся на небезпеку поруч із ним і не слухаєш застережень…

Рен здвигнула бровами й перебила:

— Але мені справді подобається проводити час із ним, Заку. Хоча, мабуть, не в тому сенсі, як ти собі надумав.

— Саме так. Я встиг вигадати багато нісенітниць, погризтися з тобою і далі грати в ігнор, аж… аж коли прийшла Сансара, я зрозумів, що це — ахінея. Що це ідіотизм, цілковитий і абсолютний. Що ти можеш любити кого завгодно, бути з ким завгодно, навіть якщо то не я. Головне — аби ти була в безпеці, щаслива й задоволена, Савітрі… — Закова рука обережно діткнулася її долоні. — Ну ось і все.

— Мене тішать твої висновки. Та я справді залишалася поруч із Енлілем, аби знайти шлях позбутися його прокляття. І я робитиму це надалі. Попри всі загрози.

— Розумію.

— Закс Нортон і розуміння?

— Не іронізуй, коли я вибачаюся.