— А це ти вибачаєшся?
— Так. Вибач мені, — Закс мовив це, наче слова пропалювали в його горлі дірки.
— Гаразд.
Хлопець шумно видихнув і раптом діткнувся чолом до стіни. І завмер так.
Рен майже бачила ті напнуті між ними дроти, по яких біжить струм. Якщо торкнутися, то вдарить, попече і прошиє наскрізь. Але якщо не торкнутися, тоді доведеться шкодувати про це до кінця всіх світів. Тому вона подалася ближче і занурила пальці в Закове волосся.
— О боги, Нортоне, коли це воно встигло так відрости?
— І це найголовніше, що ти хочеш сказати мені після тріумфального возз’єднання? — тепло всміхнувся хлопець.
— Ні, — Рен нахилилася вперед і притулилася чолом до Закового чола, щоб він не надумав знову битися головою об стіну. — Тепер ти слухай. Коли Сансара прийшла, мені здавалося: ось і смерть. Кістки тріщали, кров текла і здушувала горло. Мені подумалося, що шкода отак загинути і не виростити твою мрію. А ще шкода було йти з нею, з великою й милостивою божевільною панночкою, і не сказати тобі правди.
— І яка твоя правда? — або Рен здалося, або Заків голос справді здригнувся.
— Річ у тому, що ми з тобою геть не особливі. Коли я слухала Сансару та її слова, коли уявляла цю вселенську картину, всі ці століття, розсип світів, які кружляють у вічності, переходи душ… Ми — лише пісня на вітрі, Заку. Я не знаю, що чекає попереду, не знаю свого минулого, але ми — лише пісня. І в момент, коли вона могла обірватись, я думала про тебе. Оце й усе, що важить, — видихнула Рен і поцілувала його першою.
Опісля Зак, сповнений незвичного ентузіазму, розповів, що вони тут уже надумали свято з нагоди її повернення. Рен не покидало відчуття втоми, та раптово вона зрозуміла, що взагалі-то зможе протанцювати ще всю ніч, якщо випаде така нагода.
— Хочеш покликати й Енліля? — спитав хлопець без тіні іронії.
— Ні. Я б воліла сьогодні краще зібратись суто нашим гуртом, — усміхнулась дівчина. — А Енліля й Адіті запросимо іншого разу. І твою помічницю Нефтіду тоді годиться закликати теж.
— І Медею, якщо вона вже позбулася маніакальних нахилів і стає на шлях істини.
— І Баст, вона обожнює свята і неодмінно притягне кошенят. Не розумію чому, та всі люблять кошенят.
— І Тесса! Треба ж, щоб хтось дивився за Медеєю. Про всяк.
— І Бальдра!..
Зак раптом опустив погляд, і його усмішка згасла.
— А, ти ще не знаєш: Бальдр пішов.