— ? — погляд Іґґдрасіля посуворішав, і він гаркнув на весь голос: — Ваші справи, ха! Минулого разу «ваші» справи нас так струсонули, що довелось усе ледь не заново зводити!.. Рахую до п’яти, молодші, і ви валите. Раз.

— Ви виходите за межі своїх повноважень на цій стороні, — заперечив громовим голосом Асґард, Град Богів.

— А ви надто занурились у гру і забули, коли час припиняти, — огризнувся Іґґдрасіль. — Та коли діти втрачають межу між грою і реальністю, залишається тільки покликати . Ось він і пояснить, хто насправді вийшов за межі своїх повноважень. Іменем первісного Хаосу, з якого ми народжені. Іменем Великого Батька і Великої Матері… Два.

При згадці про Батьків світлі Стовпи раптом .

— Нас вчасно повідомили студенти Цукійомі — слава богам усіх Тріад, що в них вистачає клепки на це, а не лише на свої криваві змови, — заявила чорнявка і клацнула язиком. — Що ви тут розвели? — вона виступила вперед і тупнула об землю. З-під її підборів випорснули чорні змії, рвонули вгору та обплутали руки двох світлих. — Олімпусе! Вальгалло! Хто наглядає за Колисками, поки ви забавляєтесь?

Гора Вічності скривилася, стріпуючи чорних змій, які залишали опіки на її мармурових руках, а тоді відповіла:

— Колиски в безпеці. Ніхто… ніхто не потрапляв туди вже…

— Вальгалло Меру! — чорнявка гримнула так, що сестра втягла голову в плечі. — Тут стоїть наочний приклад того, як ви оберігаєте наші скарби, — вона кивнула в Амонів бік. — Ще раз таке повториться — і навіть братове заступництво не врятує.

Кілька секунд стояла тиша, в котрій не дихав, здавалось, ніхто.

— Отож? — Іґґдрасіль підвів погляд, і його аура наповзала на всіх, мов нездоланний покров, що вистуджував кров у венах.

— Ми згодні. Ми підемо, — тихо й покірно відповіла Сансара. — Не кличте .

— Ви підете і ніколи не повернетеся по Діоніса чи будь-кого з цього випуску, — втрутилась Адіті, все ще стискаючи спис обома руками. — Вимагаю цього як Зірка Академії і заступниця директорки.

— Ти попіл, а не Зірка, паскуднице… — прошипіла Сансара, проте її перебила чорнявка, котра стояла поруч з Іґґдрасілем.

— Іменем Хранительки Другого Стовпа Меру Вальгалли обіцяю: якщо наші світлі родичі спробують зашкодити кому-небудь, я особисто передам Батькові інформацію про те, хто чотири століття тому напоумив Мойр розрізати Намисто і приніс страшний колапс по обидва боки світла і тіні, наслідки котрого досі тривожать нас.

Сансара, здавалось, зараз упаде і знепритомніє.

— Мойри здійснили це на благо, — слабко озвалася Вальгалла. — Вони самі бачили, що в майбутньому Академія збочить зі шляху. Приймати породження Хаосу, шукати порозуміння з тіньовим боком — є лише один шанс, що це увінчається успіхом. І незмірна кількість шансів, що світло і тінь змішаються та зруйнують усе. Вони не можуть, не мають права шукати шляхів дотику. Вони не повинні порозумітись — і на сторожі цього ми стоїмо.