«Той самий Зевс. Один із найсильніших випускників Академії. О бо-оги…»
— Чудово. Як врятувати Зака від вашої домовленості? — Хоч він і не міг їх бачити, Рен склала руки на грудях.
— Ох, яка ти запальна. Одразу до справи?
— Зевсе, замовкни! — Закове лице розчервонілося. — Інакше я…
Проте голос не послухав його.
— Взагалі-то, шанс іще є. Якщо ти, юна мрійнице, допоможеш мені.
— Зевсе, не втягуй її.
— Куди не втягуй? — насторожилась Рен, сповнена рішучості зробити що завгодно.
— Друзяко, спокійно. Отож…
— Зевсе!
— …Савітрі, якщо ти виростиш мрію для мене та Ама-мі…
— Ні. Я — твоя жертва. Тільки я, — Закс стиснув кулаки так, що кісточки на фалангах побіліли.
— …то я зможу дістатися сюди і вчасно відновити браслет, який містить у собі життя твого безцінного Нортона. І він не помре. І все буде добре.
— Давай-но вгадаю, Зевсе, — хмикнула Рен. — Це нездійсненна мрія?
— Саме так! — гаркнув Закс, не чекаючи відповіді свого покровителя. — Тому забудь про це.
— Це можливо, — з тугою в голосі повідомив Зевс. — Але дуже важко, бо знадобиться більше сил, ніж має одна душа, навіть наймогутніша.
— Ясно-ясно. Так одну жертву ви заміните на іншу, — Рен усміхнулася з полегшенням. У голові вже будувалася схема, котра мала задовольнити всі умови цієї божевільної мрії. — Але, по-перше, Зевсе, ти повинен , що врятуєш життя Заксові, а по-друге…
пообіцяти— Рен!
— Заку, заради всіх богів, припини свої намагання померти дочасно! — Дівчина спаленіла і підійшла впритул до хлопця, тицяючи йому пальцем у груди. — А тепер. Ти. Повір. У мене. І ми здобудемо . Та спершу — до Аматерасу.