— Холоднокровний. Ніколи не чув, щоб Андор наймав убивць, — але спали мою душу, він холоднокровний.

Мет пошкандибав сходами, переступив через два тіла в коридорі й ляснув за собою дверима капітанської каюти. Він був уже на півшляху до ліжка, коли його пройняв дріж, і все, що він міг зробити, — це опуститися на коліна.

Світло, у яку гру я граю? Я маю знати, що це за гра, — якщо хочу перемогти. Світло, що це за гра?

Тихо граючи «Троянду ранку» на своїй флейті, Ранд дивився на багаття, де на патичку, перекинутому через вогнище, смажився кролик. Нічний вітер кресав з багаття іскри; Ранд відчував слабкий запах кролика, хоч і з’явилася мандрівна думка про те, що йому потрібно знайти більше солі в наступному селищі чи місті. «Троянда ранку» була однією з мелодій, котрі він грав на тих весіллях.

Скільки вже відтоді минуло днів ? Чи справді так багато, — чи лише в моїй уяві так? Кожна жінка в селищі вирішила одразу вийти заміж? Які в них були імена? Я вже з’їжджаю з глузду?

Його обличчя вкрилося краплинами поту, але він продовжував ледь чутно грати, дивлячись у вогнище. Морейн сказала йому, що він був та’вереном. Всі казали, що він був та’вереном. Можливо, він справді ним був. Такі люди змінюють речі навколо себе. Та’верен міг спричинити всі ті весілля. Але ця думка була дуже близькою до чогось, про що він думати не хотів.

Вони також сказали, що я — Відроджений Дракон. Вони всі це сказали. Живі та мертві. Але тільки через це правдою це не стане. Я мусив дозволити їм проголосити мене. Обов’язок. У мене не було вибору, — але це не робить все правдою.

Схоже, він не міг зупинитися, граючи цю одну мелодію. Вона змушувала його згадувати Еґвейн. Колись він думав, що одружиться з нею. Дуже давно, схоже. Тепер це минулося. Втім, вона приходила в його сни. Це мала бути вона. Її обличчя. Це було її обличчя.

Тільки там було так багато облич, яких він знав. Його мати, і Мет, і Перрин. Усі намагалися вбити його. Звісно, це були не вони. Тільки їхні обличчя на Тінях. Він думав, що це насправді були не вони. Навіть у його снах блукали Тіні. Чи були це лише сни? Він знав, що деякі сни — реальні. А деякі — лише сни, кошмари чи мрії. Але як їх розрізнити? Мін приходила до нього однієї ночі уві сні й намагалася загнати ніж у спину. Його досі дивувало те, як сильно це йому боліло. Він був безтурботним, — підпустив її ближче, відпустив свій захист. Поруч з Мін він не відчував жодної потреби в захисті, попри ті речі, котрі вона бачила, коли дивилася на нього. Бути з нею було заспокійливим бальзамом для його ран.