— Ти служиш тільки собі тепер, Ленфір? — Його голос був тихим, але полум’я продовжувало вивергатися з його очей та рота. — Ти зреклася своєї присяги Великому володарю Темряви? — На якусь мить пітьма майже поглинула його, й крізь неї лише світилося полум’я. — їх не так легко зламати, як присяги, що ти давала Світлу, проголосивши свого нового володаря просто в Залі Слуг. Твій володар володітиме тобою завжди, Ленфір. Ти служитимеш мені чи обереш безмежні страждання та вічне вмирання без звільнення?

— Я служитиму. — Незважаючи на свої слова, вона стояла, виклично випрямившись. — Я служитиму Великому володарю Темряви — і більше нікому. Назавжди!

Нескінченні дзеркала почали зникати, — наче чорні хвилі накривали їх, підступаючи все ближче до центру. Приплив поглинув Ба’алзамона та Ленфір. Залишилася лише пітьма.

Перрин відчув, як Стрибун рушив, і він з величезною радістю пішов за ним, керуючись лише відчуттям хутра під рукою. Хлопець усвідомлював, що може рухатися, тільки коли робив це. Перрин намагався розгадати те, що бачив, — але безуспішно. Ба’алзамон і Ленфір. Його язик прилип до піднебіння. Чомусь Ленфір лякала його більше, ніж Ба’алзамон. Можливо, тому, що вона вже з’являлася в його снах у горах. Світло! Одна з Відступниць у моїх снах! Світло! І, якщо він усе зрозумів правильно, вона кинула виклик Мороку. Його навчали, що Тінь не може мати над вами влади, якщо ви відкидаєте її; але як може Друг Морока — не просто Друг Морока, а одна з Відступниць! — суперечити Тіні? Мабуть, я збожеволів, як брат Симіона. Ці сни знесли мені дах!

Темрява знову повільно заповнювалася туманом, який поступово рідшав, аж поки він разом з Стрибуном не вийшов на трав’янистий, яскраво освітлений пагорб. Пташки почали щебетати в гущавині біля підніжжя схилу. Він озирнувся. Горбиста рівнина аж до горизонту була всіяна невеличкими лісками. Від туману і сліду не лишилося. Великий сивий вовк стояв і спостерігав за ним.

— Що це було? — допитувався він, щосили намагаючись перевести питання в думки, які б зміг зрозуміти вовк. — Чому ти показав мені це? Що це?

Емоції та образи наповнили його думки, а розум перетворив їх на слова. Те, що ти мусиш побачити. Будь обережним, Молодий Бику. Це місце — небезпечне. Будь обережним, як цуценя, що полює на дикобраза. Останнє поняття було Маленькою Колючою Спиною, але його розум назвав тварину на людський лад. Ти ще надто молодий, надто недосвідчений.

— Це було реальним?

Усе реальне, — все видиме і все невидиме.

Схоже, це були всі відповіді, які Стрибун збирався дати.