— У вас багато річок, — але деякі мають речі, що називаються мостами, які потрібно перейти. А деякі ми могли перейти вбрід. Для решти Джолін згадала, що деревина плаває. — Вона ляснула по стовбуру високого білого дерева. — Ці великі, але пливуть не гірше, ніж гілки. Ми знаходили мертві й робили з них... кораблі... маленькі кораблі, два чи три зв’язували разом, щоб перетнути велику ріку.

Вона розповідала так, неначе просто викладала факти. Еґвейн здивовано спостерігала за нею. Якби вона боялася чогось так, як аїльки — річок, то чи змогла б вона зустрітися зі своїм страхом так, як це зробили вони? Ймовірно, що ні. А як щодо Чорної Аджі, спитав внутрішній голосок. Ти перестала її боятися? Це інше, відповіла вона. У цьому немає хоробрості. Або я вполюю її, — або сидітиму, мов кролик, що чекає на яструба. Вона згадала стару приказку: «Краще бути молотком, аніж цвяхом».

— Нам краще рушити своїм шляхом, — сказала Найнів.

— Хвилинку, — сказала їй Елейн. — Ав’єндо, навіщо ви пройшли весь цей шлях і подолали такі труднощі?

Ав’єнда гидливо труснула головою.

— Ми пройшли не так багато; ми вирушили серед останніх. Мудрі перешкоджали мені, мов дикі собаки, що гавкають довкола теляти, і казали, що в мене інші обов’язки. — Раптом вона всміхнулася, вказавши на іншу аїльку. — а ці залишились, щоб дражнити мене в моєму нещасті, як вони сказали, — але я гадаю, що Мудрі не відпустили б мене зовсім, якби вони не приєдналися до мене.

— Ми шукаємо декого з пророцтва, — сказала Бейн. Вона тримала сплячу Дайлін, щоб Чіад могла натягнути на неї коричневу лляну сорочку. — Того, що приходить зі світанком.

— Він виведе нас із Трикратної землі, — додала Чіад. — Пророцтво каже, що він народився від Фар Дарайз Май.

Елейн здивувалася.

— Я думала, ви сказали, що Дівам Списа не дозволено народжувати. Упевнена, що мене цьому вчили.

Бейн і Чіад знов обмінялися поглядами — так, наче Елейн підійшла до правди й вкотре згубила її.

— Якщо Діва народжує дитину, — обережно пояснила Ав’єнда, — вона віддає її Мудрій септу, а та — іншій жінці так, що ніхто не знає, чия то дитина. — Дівчина розповідала це так, наче пояснювала, що камінь важкий. — Кожна жінка хоче виростити дитя, сподіваючись, що, можливо, вона виховує Того, що приходить зі світанком.

— Або ж Діва може відмовитися від списа й повінчатися з чоловіком, — сказала Чіад, а Бейн додала:

— Іноді виникають причини, щоб відмовитися від списа.

Ав’єнда спокійно подивилася на них, але продовжила—так, мовби вони нічого не говорили.

— Окрім того, тепер Мудрі кажуть, що його можна знайти тут, за Драконовою Стіною. «Кров з нашої крові змішана з давньою кров’ю, вихована стародавньою кров’ю, але не нашою». Я не розумію цього, але Мудрі говорять це таким тоном, що сумнівів не залишається. — Вона зупинилася, очевидно підбираючи слова. — Ви поставили багато питань, Айз Седай. Я хочу запитати одне. Ви маєте зрозуміти, що ми шукаємо прикмети й знаки. Чому три Айз Седай проходять землею, де єдина рука без ножа — це рука настільки ослаблена голодом, що не може стиснути клинок? Куди ви прямуєте?