— Я не розумію, — сказала Еґвейн. — Я знаю, що в Пустелі мало води, — але ви сказали, що ви з септу Кам’яна Ріка, Джолін. Напевне ж ви плавали у Кам’яній Ріці?

Елейн глянула на неї, наче на божевільну.

— Плавати, — недоладно сказала Джолін. — Це означає... потрапити у воду? В усю цю воду? Де немає за що триматися? — Вона здригнулася. Айз Седай, до того, як я перетнула Драконову Стіну, я ніколи не бачила потоку води, який не могла б перейти. Кам’яна Ріка... Дехто стверджує, що там колись була вода, — але все це перебільшення. Там лише каміння. Найдавніші записи Мудрих і вождів кланів говорять, що там ніколи не було нічого, крім каміння, відтоді, відколи наш септ відділився від септу Висока Долина і проголосив цю землю своєю. Плавати!

Вона стисла свої списи так, наче хотіла боротися із самим лише цим словом. Чіад і Бейн відійшли подалі від ріки.

Еґвейн зітхнула. І спаленіла, коли спіймала на собі погляд Елейн. Що ж, я не дочка-спадкоємиця, щоб знати всі ці речі. Я ще вивчу їх. Коли вона оглянула аїльок, то зрозуміла, що зовсім не заспокоїла їх, а навпаки: ще більше накрутила. Якщо вони щось утнуть, я втримаю їх Повітрям. Еґвейн не була впевнена, чи зможе охопити одразу чотирьох, але вона відкрилася для саїдар, сплела потоки Повітря й тримала їх напоготові. Сила пульсувала в ній, бажаючи вирватися. Сяйво не оточувало Елейн, і вона здивувалася, чому та така спокійна. Елейн просто глянула на неї й похитала головою.

— Я ніколи не завдам шкоди Айз Седай, — різко мовила Ав’єнда. — Ви маєте знати це. Помре Дайлін чи буде жити, — це не вплине. Я ніколи не застосую це, — вона трохи підняла короткий спис, — проти жодної жінки. А ви — Айз Седай.

Еґвейн раптово відчула, що жінка намагається заспокоїти їх.

— Я знаю це, — сказала Елейн, начебто до Ав’єнди, але її очі говорили ці слова Еґвейн. — Ми мало знаємо про ваш народ, але мене вчили, що аїлька ніколи не зашкодить жінці, хіба якщо та — як ви це називаєте? — не повінчана зі списом.

Бейн, схоже, подумала, що Елейн знову не змогла побачити правду.

— Це не зовсім так, Елейн. Якщо жінка не повінчана, але насувається на мене зі зброєю, я відлупцюю її, щоб вона подумала краще. Чоловік... чоловік може подумати, що жінка з ваших земель повінчана, якщо лише носить зброю; я не знаю. Чоловіки можуть бути дивними.

— Авжеж, — сказала Елейн. — Доки ми не нападемо на вас зі зброєю, ви не намагатиметесь зашкодити нам. — Схоже, всі чотири аїльки були вражені, — і вона кинула швидкий та виразний погляд на Еґвейн.

Дівчина все одно торкалась саїдар. Лише тому, що Елейн навчали цьому, не означає, що це правда, — навіть якщо аїльки говорять те саме. І саїдар було так... приємно утримувати в собі.