— Зарін. — Голос Морейн був холодним, але спокійним.

— Мене звуть Фейлі, — рішуче сказала Зарін, і на мить вона зі своїм виразним носом стала подібна на сокола.

— Зарін, — твердо сказала Морейн, — нам час розійтися. Тобі краще полювати деінде. І безпечніше.

— Я так не думаю, — відповіла Зарін так само твердо. — Мисливець повинен іти по сліду, який знайшов, — і жоден з мисливців не проігнорував би ваш слід. І я Фейлі. — Вона трохи зіпсувала промову, глитнувши, але не моргнула, коли зустрілася з Морейн поглядом.

_Ти впевнена? — тихо сказала Морейн. — Ти впевнена, що не зміниш своєї думки... Соколе?

_Не зміню. Ви разом зі своїм кам’янолицим Охоронцем не зможете мене зупинити. — Зарін завагалася, а тоді повільно додала, немовби вирішила бути повністю щирою. — Принаймні все, що ви зробите, не зможе мене зупинити. Я трохи знаю про Айз Седай; знаю, з різних історій, що є речі, яких ви не робитимете. І я не думаю, що кам’янолиций буде діяти так, як повинен, щоб я здалася.

— Ти достатньо впевнена, щоб так ризикувати? — Лан говорив тихо, і його обличчя не змінилося, але Зарін глитнула знову.

— Нема потреби їй погрожувати, Лане, — сказав Перрин. Він був здивований, усвідомивши, що дивиться в очі Охоронцю.

Погляд Морейн вгамував і його, і Охоронця.

— Ти переконана, що Айз Седай так не вчинить, правда? — мовила вона ще м’якше, ніж до цього. Але посмішка її була неприємною. — Якщо хочеш піти з нами, ось що ти маєш робити.

Повіки Лана смикнулись від здивування; дві жінки дивилися одна на одну, як сокіл на мишу, тільки тепер соколом була не Зарін.

— Ти присягнешся клятвою мисливця виконувати те, що я скажу, слухатися мене й не покидати нас. Якщо ти знатимеш більше, ніж повинна, про те, що ми робимо, — я не дозволю тобі потрапити в непідхожі руки. Запам’ятай цю істину, дівчино. Ти присягнеш чинити, як одна з нас, і не ставити під загрозу нашу мету. Ти не ставитимеш питань, куди ми йдемо чи чому; вдовольнятимешся тим, що я тобі говоритиму. Ти присягнеш, — або залишишся тут, в Ілліані. І ти не покинеш це болото, поки я не повернуся, щоб дозволити це тобі, — навіть якщо це триватиме решту твого життя. У цьому присягаюся я.

Зарін стурбовано повернула голову, спостерігаючи за Морейн краєм ока.

— Я можу приєднатися до вас, якщо присягну?—Айз Седай кивнула. — Я буду однією з вас, як Лоял або кам’янолиций. Але не зможу ставити запитання. А їм дозволено ставити запитання? — Морейн почала втрачати терпіння. Зарін стала прямо й високо підняла голову. — Тоді добре. Я присягаюся клятвою мисливця. Якщо я зламаю одну, то зламаю і другу. Присягаюся!