— Зараз, — сказала Айз Седай, коли його стріла полетіла. Повітря між її руками загорілося й рушило просто на гончаків, освітлюючи темряву. Коні вискнули й стрибнули, намагаючись вирватися.

Перрин прикрив рукою очі, щоб захиститися від біло-гарячого сяйва й жару, що нагадувало про відкритий ковальський горн; раптовий полудень блиснув у темряві і зник. Коли юнак прибрав руку, в його очах мерехтіли цятки, — і слабкий, зниклий слід від лінії вогню. Там, де були Темні гончаки, не залишилося нічого, окрім темної землі та легкого дощику; єдиними рухомими тінями були ті, що створювали хмари, коли перетинали місяць.

Я думав, вона кине вогонь на них, чи викличе блискавки, — але це...

— Що це було? — хрипко спитав він.

Морейн знову дивилася в напрямку Ілліана, наче могла бачити крізь усі ці милі темряви.

— Можливо, він не побачив, — сказала вона радше до себе. — Це далеко, — і, якщо він не стежив, то, можливо, й не помітив.

— Хто? — спитала Зарін. — Саммаел? — Її голос трохи тремтів. — Ви казали, що він у Ілліані. Як він міг бачити те, що сталося тут? Що ви зробили?

— Дещо заборонене, — холодно сказала Морейн. — Заборонене присягами, такими ж сильними, як Три Клятви. — Вона взяла у дівчини віжки Альдіб і погладила шию кобили, заспокоюючи її. — Дещо, що не використовували вже дві тисячі років. Дещо, за що мене можуть упокорити — лише за знання.

— Можливо... — тихо загудів Лоял. — Можливо, нам варто йти? їх може бути більше.

— Не думаю, — сказала Айз Седай, сідаючи на коня. — Він не відпускатиме дві зграї одночасно, якщо вони у нього є; вони зчепляться одна з одною замість того, щоб полювати на своїх жертв. І, думаю, ми не його основна здобич, — інакше б він прийшов сам. Гадаю, ми... завада, — вона говорила спокійно, але було очевидно, що їй не подобалося таке ставлення, — чи, можливо, просто дрібнота, яку можна сунути до ягдташа, не докладаючи особливих зусиль. Утім, залишатися так близько від нього не варто.

— Ранд? — спитав Перрин. Він буквально відчув, як Зарін нахилилася, щоб краще чути. — Якщо ми не його здобич, то тоді це Ранд?

— Можливо, — сказала Морейн. — Або Мет. Пам’ятай, що він — також тпа’верен. І він просурмив у Ріг Валіра.

Зарін видала здушений звук.

— Він просурмив у нього? Хтось його вже знайшов?

Айз Седай не звертала уваги на дівчину, висунувшись із сідла, щоб пильно глянути в темний блиск полірованого золота Перринових очей.

— Знову події випереджають мене. Мені це не подобається. І тобі теж не повинно. Якщо події випередять мене, вони можуть розтоптати тебе — й решту світу разом з тобою.