Томів кашель дедалі погіршувався, тож він перестав грати на флейті й розповідати історії, і не хотів виносити арфу на таку погоду зовсім; він наполягав, що вони шукатимуть разом, і люди все ще були більш довірливі до менестреля. Метовий талан у грі в кості, здавалося, іще збільшився відтоді, відколи він почав хаотично блукати корчмами, — хоча й ніколи не залишався там надовго, щоб виграти щось більше від кількох монет. Ніхто з них не почув нічого корисного. Чутки про війну з Ілліаном. Чутки про вторгнення в Меєн. Чутки про вторгнення з боку Андору; про Морський народ, що припиняє торгівлю; про армії Артура Яструбине Крило, що повстали з мертвих. Чутки про повернення Дракона. Чоловіки, з якими грав Мет, були такі ж понурі через всі ці чутки; здавалося, вони вишукують найпохмуріші плітки й вірять їм лише наполовину. Втім, хлопець не почув жодних поговорів, котрі могли б привести його до дівчат. Жоден власник не бачив дівчат, які б відповідали його описам.

Йому почали снитися жахіття, — без сумніву, через хвилювання. Еґвейн, і Найнів, і Елейн, і з ними якийсь чолов’яга з коротко стриженим світлим волоссям, вбраний у каптан із широкими смугастими рукавами, як у Комара, що сміявся й сплітав сіті довкола них. Лише інколи замість дівчат була Морейн; іноді той чоловік тримав кришталевого меча, що блищав, як сонце, щойно він його торкався. Іноді цей меч тримав Ранд. Чомусь саме Ранд снився йому найчастіше.

Мет був упевнений у тому, що все це—через те, що він мало спав і нічого не їв, окрім тих випадків, коли згадував про це. Проте він не зупиниться. Він заклався і повинен перемогти, — так Мет казав собі; він прагнув перемогти, навіть якщо доведеться заплатити за це життям.

РОЗДІЛ 50

МОЛОТ

Полуденне сонце пекло, коли пором причалив до Тіра; калюжі на кам’яних доках парували, а вітер Перрину здавався таким же вологим, як і в Ілліані. У повітрі пахло смолою, деревиною і мотуззям — він бачив верфі далі на південь по річці, — а ще спеціями, залізом і ячменем, парфумами й вином, і ще сотнею різних ароматів, які він не міг виокремити із загальної суміші. Більшість з них тягнулася зі складів за доками. Коли вітер повіяв з півночі, він приніс запахи риби, які одразу ж щезли, щойно вітер стих. Жодних запахів того, на що можна полювати. Його розум потягнувся до вовків, перш ніж Перрин усвідомив це; однак, коли він зрозумів, то одразу ж узяв його під контроль. Останнім часом він робив це надто часто. Звісно, тут не було ніяких вовків. Не в такому місті. Але він не хотів, щоб це навіювало йому відчуття самотності.