Будівлі в місті були масивніші й вищі, хоча здебільшого не відрізнялися від тих, що й у передмісті. Дахи здавались Перрину дещо дивними на вигляд, — особливо ті, що з загостреними верхівками; але юнак уже бачив стільки їхніх різновидів відтоді, як вийшов з дому, що він тільки й міркував, якими саме цвяхами кріпили черепицю. У деяких місцях люди взагалі для цього не використовували цвяхи.

Палаци й великі будинки розташовувались серед менших, простіших, — і, здавалося, всі вони були перемішані випадково. Споруда з вежами й квадратними білими куполами, оточена зусібіч широкими вулицями, містила крамниці й корчми, а на іншому боці вулиці стояли будинки. Велетенський зал з чотирма квадратними мармуровими колонами завширшки в чотири кроки, з п’ятдесятьма сходами, що вели до бронзових дверей заввишки п’ять спанів, з одного боку містив пекарню, а з іншого — кімнату кравця.

Більшість чоловіків тут носили каптани й бриджі, схожі на солдатські, хоча яскравіших кольорів та без обладунків; лише деякі з них мали мечі. Ніхто не ходив босоніж — і не носив тих мішкуватих бриджів. Жіночі сукні часто бували довгими, а комірці, пошиті як із шовку, так і з вовни, спускалися до голих плечей і навіть до грудей. Морський народ інтенсивно торгував шовком за посередництвом Тіра. Вулицями проїжджало чимало паланкінів та карет з кінськими упряжками, — як і возів, запряжених волами, та фургонів. І все ж напрочуд багато людей мали такий вигляд, мовби вони опустили руки.

Корчма «Зірка», яку обрав Лан, сусідила з крамницею з одного боку та кузнею — з іншого; їх розділяли лише вузькі провулки. Ковальня була збудована з необробленого сірого каменю, а ткацька крамниця та корчма — з дерева, хоча «Зірка» була чотириповерховою спорудою з маленькими вікнами на даху. Гуркіт ткацьких станків наполегливо конкурував з ляскотом ковальського молота. Вони віддали своїх коней стайничим, котрі повели їх на задній двір, а самі увійшли до корчми. З кухні поширювались аромати риби, випічки й, можливо, чогось тушкованого, а також запах смаженої баранини. Чоловіки в загальній залі були вбрані в обтиснені каптани й вільні бриджі. Перрин подумав, що багатших людей — чомусь він вважав чоловіків у барвистих каптанах із широкими рукавами й жінок з оголеними плечима в яскравих шовкових сукнях багатими чи знатними — що таких людей повинен відлякувати цей шум. Можливо, тому Лан і вибрав цю корчму.

— Як ми заснемо в такому гаморі? — пробурмотіла Зарін.

— Жодних питань? — сказав він, усміхаючись, — і на мить йому здалося, що вона покаже йому язика.