— Стеж за тим, що говориш, — сказала йому Найнів, а Елейн глянула на нього так несхвально, як вміють лише жінки. Але жодна з них, схоже, не приділила цьому забагато уваги. Вони почали трясти Еґвейн, наче на ній не було такої кількості синців, котрої він у своєму житті ніколи не бачив.

Повіки Еґвейн затремтіли, й вона застогнала.

— Чому ви розбудили мене? Я повинна зрозуміти це. Якщо я втрачу плетиво на ній, вона прокинеться, і я більше ніколи не зловлю її. А якщо я залишу так, — не може ж вона постійно спати, і... — Її погляд зупинився на Меті, а очі округлились. — Метриме Коутоне, що, заради Світла, ти тут робиш?

— Розкажи їй, — сказав він Найнів. — Я надто зайнятий вашим порятунком, щоб стежити за тим, що гов...

Усі вони дивилися повз нього так, наче бажали б тримати ножі у своїх руках.

Він розвернувся, — але побачив лише Джюліна Сандара, який, здавалося, проковтнув цілу гнилу сливу.

— У них є на це причина, — сказав він Мету. — Я... я зрадив їх. Але я мусив. — Останнє він сказав дівчатам. — Та, що з багатьма золотистими косами, говорила зі мною, і я... я мусив зробити це.

Певний час усі троє продовжували дивитися на нього.

— Ліандрін використовує підлі трюки, майстре Сандаре, — врешті сказала Найнів. — Можливо, не варто обвинувачувати в усьому саме вас. Ми можемо розподілити провину пізніше.

— Якщо ми все з’ясували, — сказав Мет, — ми можемо тепер іти? — Він нічого не зрозумів, але йому хотілося швидше облишити це місце.

Три дівчини вискочили за ним у коридор, однак зупинилися біля жінки на лаві. Вона підвела на них очі і почала нити.

— Прошу. Я повернуся до Світла. Я клянуся підкорятися вам. Із Жезлом Клятви в руках я присягнуся. Будь ласка, не...

Мет аж підскочив, коли Найнів раптово відступила назад і розмахнулася кулаком, вдаривши жінку так, що та впала з лави. Тепер вона лежала з цілковито заплющеними очима, — але навіть зараз вона не змінила пози, в котрій сиділа на лаві.

— Зникло, — схвильовано сказала Елейн.

Еґвейн нахилилася, щоб поритися в торбі непритомної жінки, і переклала звідти щось, — а що саме, Мет не розгледів.

— Так. Чудові відчуття. Щось змінилося в ній, коли ти вдарила її, Найнів. Не знаю що, але я це відчула.

Елейн кивнула.

— Я теж це відчула.

— Я б із задоволенням змінила все в ній, — понуро сказала Найнів. Вона обхопила руками голову Еґвейн; дівчина піднялася на пальці, зойкнувши. Коли Найнів забрала руки й взялася за Елейн, всі синці Еґвейн зникли. Як і забиття Елейн.

— Кров і клятий попіл! — вигукнув Мет. — За що ви вдарили жінку, яка просто тут сиділа? Не думаю, що вона могла хоча б поворухнутися!