Еґвейн знала, що відрізати жінку від Істинного Джерела можна було навіть тоді, коли та вже охопила саїдар, — але розірвати вже створене плетиво було значно складніше, ніж відгородити потік від початку. Вона створила візерунки плетива, допрацювала їх, зробивши цього разу ниті сильнішими, грубішими та важчими. Плетиво було щільнішим, але з краєм гострим, як ніж.

Мерехтлива фігура Друга Морока з’явилася знову, і Еґвейн направила потоки Повітря й Духу. Якусь мить щось, здавалося, опиралося плетиву Духу, і вона чимдуж натисла на нього. І плетиво потрапило на своє місце.

Аміко Наґоїн закричала. Це був тонкий крик, — ледве чутний, такий слабкий, як і вона сама. Жінка була майже такою ж тінню, як і Джоя Б’їр.

Тепер, коли мереживо Повітря скувало її, вона не зникла знову. Жах скривив гарненьке обличчя Чорної Айз Седай; здавалося, вона щось белькотіла, але її вигуки були надто тихі, щоб Еґвейн могла щось зрозуміти.

Зв’язуючи й вкладаючи плетиво навколо Чорної Айз Седай, Еґвейн звернула увагу на двері камери. Вона нетерпляче направила потік Землі на залізний замок. Він зник у темній пилюці, в тумані, що цілковито розчинився, перш аніж упав на підлогу. Еґвейн розчахнула двері — й не здивувалася тому, що камера була порожня, якщо не зважати на один засвічений смолоскип.

Але Аміко — зв’язана, а двері — відчинені.

Якусь мить вона думала, що робити далі. А тоді вийшла зі сну...

...і прокинулася із синцями, що боліли, та спрагою. Спиною вона спиралася на стіну камери, а поглядом втупилася у міцно зачинені двері. Звісно. Що стаеться з живими істотами, — є реальним, коли вони прокидаються. Але, що б я не робила з каменем, залізом чи деревом, —у реальному світі нічого не зміниться.

Найнів та Елейн досі схилялися над нею, стоячи на колінах.

— Хто б не був назовні, — сказала Найнів, — кілька секунд тому там закричали, але більше нічого не відбулося. Ти знайшла вихід?

— Ми можемо вийти звідси, — сказала Еґвейн. — Допоможіть мені встати, і я позбудуся замка. Аміко не завадить нам. То вона кричала.

Елейн похитала головою.

— Я постійно намагалася охопити саїдар відтоді, як ти заснула. Хоча зараз щось змінилося, але я досі відгороджена від неї.

Еґвейн створила порожнечу всередині себе; пуп’янок троянди відкрився для саїдар. Невидима стіна досі була там. Тепер вона мерехтіла. Були моменти, коли, здавалося, вона майже відчувала, як Істинне Джерело наповнює її Силою. Майже. Щит мерехтів надто швидко, щоб вона його виявила. З таким же успіхом він міг залишатися непорушним.

Вона подивилася на інших двох дівчат.