Усі троє повернулися до нього, і він видав дивний звук, наче повітря довкола нього стало густим желе. Мета підняло в повітря, а його ноги бов-талися за добрячий фут над долівкою. О, щоб я згорів, Сила! Я боявся, що Айз Седай застосують свою кляту Силу на мені, — а зараз це роблять кляті дівчата, яких я визволяю! Щоб я згорів!

— Ти нічого не розумієш, Метриме Коутоне' — сказала Еґвейн напруженим голосом.

— І поки нічого не зрозумієш, — додала Найнів ще суворіше, — раджу тримати тобі свою думку при собі.

Елейн задовольнилася поглядом, який змусив його згадати матір, яка збирається наламати різок.

Чомусь він посміхнувся дівчатам так, як усміхався своїй матері після прочуханки. Щоб я згорів, — якщо вони вміють таке, то я не розумію, як хтось зміг закрити їх у цій камері!

— Що я розумію, — так це те, що я витяг вас звідти, звідки ви самі б не вийшли, — а ви виявляєте таку вдячність, як клятий мешканець Тарен-ського Перевозу, у якого болить зуб!

— Твоя правда, — сказала Найнів, і хлопець раптом упав на землю так, що зуби клацнули. Проте він знову міг рухатися. — І мені важко визнавати це, Мете, — але ти маєш рацію.

У нього була спокуса відповісти щось саркастичне, але в її голосі було замало вибачень.

— Тепер ми можемо йти? Поки триває битва, Сандяр думає, що ми можемо вивести вас через невеличкі ворота біля ріки.

— Я ще не збираюся йти, Мете, — сказала Найнів.

— Я хочу знайти Ліандрін і зняти з неї шкуру, — сказала Еґвейн так, наче збиралася зробити це буквально.

— Все, чого я хочу, — сказала Елейн, — це товкти Джою Б’їр, поки вона не заверещить, — однак я згодна на будь-яку з них.

— Ви що, глухі? — загорлав він. — Там, нагорі, точиться битва! Я прийшов сюди, щоб урятувати вас, — і я маю намір це зробити!

Еґвейн поплескала його по щоці, коли проходила повз, і Елейн теж. Найнів просто пхикнула. Він дивився на них з відкритим ротом.

— Чому ти нічого не скажеш їм? — верескнув він на мисливця за злодіями.

— Я бачив, чого тобі це коштувало, — спокійно мовив Сандар. — Я не дурень.

— Що ж, я не залишатимуся у вирі битви! — закричав він до дівчат. А вони просто зникли за невеличкими ґратчастими дверима. — Я йду, чуєте? — Ніхто з них навіть не озирнувся. Без сумніву, вони втраплять у якусь халепу! Хтось встромить меча, поки вони дивитимуться в інший бік! Бурмочучи, він узяв палицю на плечі й пішов за ними.

— Ти збираєшся стовбичити тут? — гукнув він мисливцю за злодіями. — Я не для того зайшов так далеко, щоб дозволити їм померти зараз!

Сандар наздогнав його у кімнаті з батогами. Три дівчини вже десь зникли, але Мет відчував, що знайти їх буде просто. Треба просто знайти людей, підвішених у повітрі! Кляті жінки! Він прискорився до бігу.