Аїльці втратили третину своїх у битві, — однак вбили чи зловили удесятеро більше захисників.

Коли він відвернувся від стрільниці, його погляд ковзнув по Руарку. В одному кінці зали стояла висока підставка: різьблені й поліровані колеса з якогось світлого, з темними прожилками дерева — та полиці між ними, розташовані так, щоб усі вони стояли рівно, коли колеса оберталися. На кожній полиці була велетенська книжка, переплетена золотом; палітурки виблискували коштовним камінням. Аїлець розгорнув одну з книжок й читав. Мет подумав, що там — щось на кшталт нарисів. Хто б подумав, що аїльці читатимуть книжки¹? Хто б в біса подумав, що аїльці взагалі вміють читати?

Руарк подивився в його напрямку холодними очима й рівним поглядом. Мет квапливо відвів погляд, перш ніж аїлець зміг би прочитати його думки. Принаймні він без серпанка, дякувати Світлу! Щоб я згорів, Ав’єнда ледь мені голову не знесла, коли я спитав її, чи вміє вона танцювати без списів. З Бейн і Чіад була інша проблема. Вони, без сумніву, були чарівні й більш ніж дружні, — але він не міг поговорити з однією без іншої. Чоловіки-аїльці вважали його спроби застати лиш одну з них кумедними, — і, якщо відверто, так само вважали й самі Бейн та Чіад. Жінки дивні, — але аїльки на дивацтвах знаються найкраще!

Великий стіл з масивними ніжками у центрі кімнати, оздоблений по краях різьбленням і позолотою, призначався для зібрань високих лордів. В одному троноподібному кріслі сиділаМорейн. На його високій спинці вид-нілося знамено півмісяця Тіра — з позолоченим й полірованим сердоліком та перламутровими мушлями. Еґвейн, Найнів та Елейн сиділи поруч з нею.

— Досі не можу повірити, що Перрин тут, у Тірі, — сказала Найнів. — Ви впевнені, що з ним усе добре?

Мет похитав головою. Не дивно, що Перрин міг бути минулої ночі у Твердині; коваль завжди був сміливішим за всіх, хто мав здоровий глузд.

— З ним було все добре, коли я йшла, — сказала Морейн безтурботно. — Чи досі так, — я не знаю. Його... компаньйонка у значній небезпеці,—і він, можливо, теж втягнув себе в це.

— Його компаньйонка? — різко сказала Еґвейн. — Що за... Хто вона така?

— Яка небезпека? — допитувалася Найнів.

— Нічого такого, що потребувало б вашого втручання, — спокійно сказала Айз Седай. — Коли я зможу, я зайду до неї. Я затрималася тільки для того, щоб показати вам цю річ, яку знайшла серед тер’ангріалів та інших речей Сили, що їх високі лорди збирали роками.

Вона дістала щось із мішечка й поклала на стіл перед ними. Це був диск завбільшки з людську руку, зроблений немовби з двох сліз, прилаштованих разом: одна — чорна, як смола, інша — біла, мов сніг.