Від вітру засльозилися очі. Марк згадав про бінокль. Витягнув його з-під пахви, притулив до очей і скерував скельця на підпертий валунами дуб.

Під деревом нікого не було.

61

61

Було б помилкою стверджувати, що Віктор Грозан не любив сина. Відсутність виявів любові ще не вказує на те, що любові немає. Упродовж нетривалого періоду — відтоді як Марк навчився розмовляти, й до моменту, коли хлопчак пішов до школи, — Віктор іще якось намагався виявляти почуття. І річ була не в тім, що йому не вдавалося, проблема полягала в тому, що вияви любові викликали у Віктора незрозуміле почуття сорому та ніяковості. А ще йому не подобалося, коли на нього тиснули. У дитинстві, що більше Бібі вимагала щось зробити, то більшою була ймовірність, що Віктор проігнорує її. І коли Яна взялася натякати чоловікові, що він міг би проводити із сином більше часу, Віктор почав демонстративно віддалятися — навмисно затримувався на роботі, раніше йшов із дому, — а коли повернувся Арсен, узагалі відсторонився від виховання хлопця. Цікавитися, певна річ, не перестав, однак спостерігав за Марком із боку, ніби за чужим сином. Тепер Віктор розумів, що це неправильно, та не уявляв, як виправити ситуацію.

Чоловік напівлежав на своєму ліжку в спальні й, попри те що працював телевізор, тупився у вікно. За шибкою тихо шурхотів дощ. Після того як хлопчак подався гуляти (хоча Віктор не міг збагнути, де він може тинятися за такої погоди), чоловік безперестанку думав про сина. Він усвідомлював, що помилився, нагримавши на Марка, особливо зважаючи на пережите ним, але за час, який сплинув після їхньої розмови, не зробив нічого, щоб побороти власну дріб’язковість і першим наважитись на примирення.

Такі думки гнітили. Щоб виштовхати їх із голови, Віктор вирішив почитати. Раніше це допомагало, хоча за рік, що минув відтоді, як він улаштувався на роботу до «Затишної кімнати», Віктор не брав до рук жодної книги. Він пішов до вітальні й дістав із книжкової шафи роман Артура Гейлі «Вечірні новини». Яна купила книгу півроку тому, коли їздила у відрядження до Києва. Віктор вирішив узяти саме Гейлі, бо бачив, як минулого тижня за цим романом сидів Арсен. Чоловік повернувся до спальні, вимкнув звук на телевізорі, після чого, ні на що особливо не сподіваючись, розгорнув книгу. Віктор не помітив, як історія повністю поглинула його. Перша сотня сторінок зайшла на одному подиху. О пів на першу, на секунду відірвавши погляд від книги, він відчув, що зголоднів, одначе не захотів відволікатися від читання. Чоловік наче дивився фільм, у якому саме розпочалося викрадення сім’ї головного героя…