— Добре.

63

63

Упродовж наступних двох днів Марк вирушав до світу за ліфтом не раніше ніж друга пополудні. Причин було дві. Перша: хлопець відчув, що Арсен щось запідозрив. Дід нічого не говорив, однак чуття підказувало Маркові, що його тривалі зникнення насторожили старого. У неділю ввечері, коли хлопчак — у пилюці, з обдертими долонями та жахливо обвітреним обличчям — повернувся з вилазки в гори, Арсен не поставив жодного запитання, але, зустрівши онука, роздивлявся його так, наче Марк побував на навколоземній орбіті. Воно й недивно: надворі періщив холодний дощ, а хлопцеве лице аж пашіло жаром. У вівторок зовсім розпогодилось, але Марк більше не хотів випробовувати дідову проникливість чи батькове терпіння та вирішив скоротити вдвічі час, який проводив по той бік ліфта. Друга причина — це домовленість із Яною про те, що щодня до обіду Марк готуватиметься до підсумкових контрольних з алгебри і геометрії. Задачі на тригонометричні тотожності, формули доповнення, квадратний тричлен, розкладання тричлена на лінійні множники, розв’язування рівнянь, що зводяться до квадратних… Хлопчак тим не надто переймався, бо заняття забирали зовсім мало часу. Йому вдавалося закінчувати вправи до полудня, після чого протягом двох годин він потай від діда рубався в «Героїв» або читав інтернет-статті про розведення кролів.

У середу, 13 квітня, Марк марудився із черговою нуднуватою темою з геометрії — значення тригонометричних функцій для кутів 30°, 45°, 60°. Він упорався з усіма вправами задовго до обіду, проте поніс показувати їх дідові лише після першої. Пообідавши, хлопчак неквапом одягнувся та почав узуватися. Арсен сидів у вітальні й читав. Не встаючи з крісла, чоловік озвався до онука:

— Ти куди?

Марк надав голосу якомога більш байдужого відтінку.

— Гуляти.

— Добре. — І жодного слова більше.

У коридорі стояло дзеркало, в якому хлопчак міг бачити Арсена. Відповідаючи, дід навіть не підняв голови, проте щойно за Марком зачинилися вхідні двері, чоловік підвівся та подався на балкон. Став спостерігати за виходом із під’їзду.

Арсен прочекав хвилину й переконався, що онук із будинку не вийшов. Так само він не виходив учора. І позавчора теж. Марк перебував у під’їзді, от тільки дід не міг збагнути де.

Старий моряк залишив балкон, швидко взувся й вийшов на сходовий майданчик. Він затримався перед ліфтом, втупившись у табло, на якому висвічувалися зелені цифри. Кабіна поїхала на шостий, звідти — вниз, але до першого поверху не дісталася, бо зупинилася на другому. Це здалося Арсенові дивним, одначе він не зациклювався. Коли ліфт ожив знову, старий моряк побрів сходами на дах.