Коментарі лікаря час від часу переривалися питаннями Ебберлайна або Мейкпіса. Обоє стояли поряд зі столом, на якому спочивало тіло, і щоразу нахилялися, коли Баґстер Філліпс вказував на якусь травму, або розріз, або брудну пляму, або інший слід убивці – аби краще роздивитися. Обабіч Кіт стояли Райт і Ейрдейл – останній помітно вивищувався над своїми товаришами-патрульними.

– Ви всі, – голос Мейкпіса луною відбивався від стін. – Ви розмовляли з її вчорашніми клієнтами?

Райт кивнув і без зупинки перелічив імена людей, яких їм удалося знайти. Усі мали алібі: скориставшись послугами Енні, вони повернулися додому і мирно спали в ліжках зі своїми дружинами.

Мейкпіс не заспокоївся:

– А чоловік Чепмен?

Повисла тиша, і Кіт, збагнувши, що інші не мають чим її заповнити, випалила:

– Її чоловіком був Джон Чепмен, сер, але вони вже чотири роки як не живуть разом. Він покинув Лондон після того, як їхні шляхи… того… розійшлися.

Ейрдейл і Райт обоє витріщилися на Кіт, перший обурений, другий – здивований.

Відступати не було куди, і Кіт повела далі:

– Я розмовляв учора з повіями, сер, із тими, що трапилися неподалік. Елайза Купер, з якою Енні билася через вуличного торгівця на ім’я Гаррі – і ні, його я ще не знайшов – розповіла мені цю історію. Здається, вони були подругами, доки не стали суперницями. А ще Енні не раз бачили в супроводі Едварда Стенлі, мулярчука.

– Ти розмовляв із містером Стенлі? – спитав Ебберлайн. Кіт похитала головою.

– Я збирався пошукати його сьогодні, сер, як і Гаррі-торгівця.

– Гадаю, краще тобі зосередитись на містері Стенлі. Твої колеги знайдуть і допитають цього загадкового Гаррі, і побачимо, чи зможуть вони так само швидко дізнатися стільки ж, як і ти, – Мейкпіс кинув на інших офіцерів погляд, здатний розтопити скло. Кіт розуміла, що її щойно винагородили, відрядивши шукати людину, чиє ім’я і місце роботи вже були їй відомі. Інші двоє мали починати з нуля – і, якщо вони не дурні, то спершу підуть до Елайзи Купер, але хтозна, де її шукати вдень?

– Ну, і чого всі чекають? – рявкнув Мейкпіс. – Геть звідси. Касвелле, стривай!

Вона зупинилася, відступивши, щоб раптом не зіштовхнутися з Ейрдейлом.

– Так, сер?

– Мері Енн Ніколз. Поговори з її чоловіком. Подивимось, чи не був він так само знайомий з Чепмен.

– Вільям Ніколз. Слухаюся, сер.

Вона рушила за Райтом і Ейрдейлом на вулицю, залиту бляклим передвечірнім сонячним сяйвом. Кіт набрала повні груди повітря – хоча й не найприємнішого, та все ж набагато кращого за те, що в морзі. Кремезний полісмен розлючено зиркнув на неї.