– Може, якщо автор цього письма наділений якоюсь власною силою. Якщо ж ні, то ні.

– Що ж, Мері Джейн, я не вірю, що це допоможе. Я не вірю, що він наділений якоюсь силою, інакше він не намагався б викрасти хоч трохи твоєї. Я не вірю, що він може мені щось запропонувати, а якби й вірила, то не стала б купувати здоров’я Люціуса в такий спосіб – може, я нічого не тямлю в чаклунстві, але я розумію, що це зависока ціна. Якби я володіла всім багатством світу, я витратила б його на те, щоб поставити мого брата на ноги, але я не стану пропонувати одне життя замість іншого. Просто на стану. У мене вже достатньо смертей на совісті, вистачить до скону, – вона потерла долонями обличчя. – А Нед Воткінз помер – ти знала про це?

Судячи з виразу обличчя Келлі, не знала.

– Бідолашний малюк. Що сталося?

– Повісився в сараї, в саду батьківського дому. Він казав, що постійно бачить їх – бачить Темну Енні й Кеті Еддоуз. Казав, що вони не промовляють ані слова, лише стоять біля його ліжка вночі й дивляться на нього.

Келлі зітхнула.

– Іноді вони залишаються поряд. Мертві. Вони слідують за тими, хто їх знайшов – іноді за вбивцею, а іноді просто шукають перше добре серце, яке трапиться їм по смерті. А ти не бачиш Ліззі?

Кіт похитала головою, запитуючи себе, яке ж тоді в неї серце, і нахилилася, аби взяти листа з пальців Келлі.

– Як ти вже наголошувала, я дуже далека від будь-якої магії.

Вона помахала кремовим аркушем.

– Це єдиний відомий мені спосіб допомогти, Мері Джейн, але я потребую твоєї співпраці.

– Хочеш використати мене як наживку, – хихикнула жінка, і Кіт кивнула.

– Так. Вочевидь, ніхто більше на це не підійде.

– А твій інспектор про це знає? Про цього листа?

Кіт похитала головою під пильним поглядом жінки.

Келлі криво всміхнулася.

– Якщо ти розповіси йому про відьом та магію, він вирішить, що ти божевільна. Якщо покажеш йому листа, адресованого міс Кетрін Касвелл, він зрозуміє, що ти не та, за кого себе видаєш. Виникне забагато питань, і ти не зможеш відбрехатися.

– Якщо він дізнається, що я жінка, моє життя стане таким, як було колись. Мені знов доведеться по крихтах збирати гроші, аби прогодувати трьох людей. Я не повернуся до цього безпорадного стану.