Уперше в житті я одразу побачила заголовок:

«СМЕРТЬ У ТОНҐАНОКСІЙСЬКОМУ ХОЛОДИЛЬНИКУ: ЖОДНИХ ЗРУШЕНЬ. БАТЬКИ І ДАЛІ СПРОСТОВУВУЮТЬ ВЛАСНУ ПРОВИНУ».

Історія була недовга. Дванадцятирічна донька подружньої пари в Тонґаноксі, штат Канзас, два дні вважалася зниклою, перш ніж її мертве тіло було знайдено закляклим від холоду під причепом трейлера, у якому вони мешкали. Батьки стверджували, що не знали, де їхня донька, не завдали їй жодної шкоди і не знали, хто це зробив.

– Коли це було? – спитала я.

– Серпень 1973 року. Спекотне було літо.

– Пам’ятаю, – сказала я. Я й справді дуже чітко його пам’ятала. Лише згадуючи, я вкривалася потом навіть у приміщенні з кондиціонером, що працював на повну потужність. Зважаючи на те, як довго ми перебували в цій кімнаті, я вже мала би мерзнути, але цього не було. Я й досі почувалася комфортно. Можливо, моє тіло нарешті адаптувалося до клімату Канзас-Сіті.

Міллі-Лу знайшла оригінал історії, зробила ще більше нотаток, а потім і далі прокручувала бобіну за бобіною. Вона знайшла ще один сюжет за літо 1969 року – знаменитого тим, що це був останній рік, коли вона мерзла. Утім, моя начальниця була настільки поглинена своєю знахідкою, що я вважала грубістю вказувати їй на це.

Вона не запрошувала мене поглянути на цю історію або інші, знайдені нею. З тих небагатьох почутих від Міллі-Лу слів я зрозуміла, що в кожній з них ідеться про людей, замерзлих посеред спеки. Таких подій було небагато, і вона не завжди могла знайти оригінал історії.

Аж доки не дісталася 30-х років, на чому й зупинилася.

– Мала б здогадатися, – сказала вона зі скупою похмурою посмішкою.

– Чому? – спитала я.

– 30-ті були роками Пилового котла.[184] Усталилася жорстока спека, піщані бурі забирали людські життя. Наче мало було Великої депресії.

– Я знаю історію і читала «Грона гніву»,[185] – сказала я.

– Читати про це і проживати це – зовсім різні речі. Я тоді була лише маленькою дівчинкою – зовсім маленькою дівчинкою, – але це значною мірою вплинуло на мій життєвий досвід. Політична машина Канзас-Сіті вберегла багатьох людей від того, щоб завершити життя в «Гувервіллях»[186] поряд з мігрантами з Оклахоми. Але ніхто нічого не міг вдіяти проти спеки. Вона була жахлива. Послухай метеорологічні звіти в десятигодинних новинах – і побачиш, що найвища температура повітря за будь-яке число була зафіксована в 30-х роках, протягом Пилового котла.

– Мабуть, в ті часи люди так само гинули від спеки, – сказала я. – Без кондиціонерів.

– Насправді, – промовила Міллі-Лу, розпочинаючи наступну бобіну, – саме в Канзас-Сіті було зведено першу будівлю із системою кондиціонування – Армур-Білдінґ, 1902 року.