Попри те, що бинт заважав мало не за кожного руху, я майже забула про нього. Я помахала пальцем з боку на бік.

– Начебто все гаразд. Дія новокаїну минула, але мені вже не боляче.

– Це добре. Дивно, але добре.

– Дивно? – У мене всередині все похололо. – Чому? Ні, не кажіть! – швиденько додала я. – Біль минув, а інше мене не хвилює. Усе добре скінчилося. Розкажіть мені більше про людей, які замерзли під час тих спекотних періодів.

Міллі-Лу вагалася, і я майже відчувала, як обертаються маленькі коліщатка в її голові. Потім вона знизала плечима.

– Насправді, найвідомішим погодним явищем до 1920 року були великі заморозки в листопаді 1911-го. Кліматологи називали їх Сильним… ні, Великим Буревієм 11.11.11.

Ранок того дня був надзвичайно теплим, майже по-літньому теплим. Потім згустилися хмари, температура стрімко впала, дощ обернувся на сльоту, потім на град, слідом за ним розпочалися грози й торнадо, і довершила все страшенна хуртовина. І не лише тут, а й по всьому Середньому Заходу, аж до Вірджинії. І, згідно з кількома газетами – надійними газетами, – вітри були настільки сильними, що руйнували цілі будинки.

– І все це сталося одинадцятого дня одинадцятого місяця одинадцятого року? – Я похитала головою. – Після такого я б стала забобонною на все життя.

– Ти була б така не єдина. Якось я покажу тобі матеріал, який з’являється в мертвий сезон, щодо подій 11 листопада. Перша світова війна офіційно завершилася об одинадцятій годині 11 листопада 1918 року, але не в цьому справа. Є щось таке в числі 11.11, що змушує людей нервуватися, як не змушують ні 10.10, ні 12.12.

– Може, тому що одинадцять – просте число? – запитала я.

Міллі-Лу розсміялася.

– Спитай дванадцять випадкових людей на вулиці, чи вони знають, що таке просте число. Половина не знатиме. Гаразд, може, не так багато. Навіть Джеррі знає, що таке просте число, а йому щомісяця доводиться просити Айрін підбити баланс на його чековій книжці.

Але шістдесят років тому добре, якби двоє таких знайшлося. У ті часи слово «простий» означало «нескладний», без жодного стосунку до чисел. Ні, гадаю, справа в тому, який вигляд має дата 11.11. Чотири одиниці поспіль. У тебе є цифровий годинник?

Я кивнула.

– На радіоприймачі. Дік і Джей[190] щоранку підіймають мене з ліжка.

– Іноді я забуваю, яке ти ще дитя, – усміхнулася Міллі-Лу. – Тобі ніколи не здавалося, що ти завжди примудряєшся глянути на годинник саме в ту мить, коли він показує 11: 11?

– Чесно? Ні, – відповіла я. – Але не так вже й часто я на нього дивлюся. Час для мене – це коло. Як кругова діаграма, – додала я у відповідь на її здивований вираз обличчя. – Коли я замислююсь, котра година, я уявляю собі циферблат.