– Дякувати Богу, – виразно сказала я.

– Ха! Якби я сказала тобі, яка початкова зарплатня в «Енквайрер», ти б кинулася до Лантани у Флориді з такою швидкістю, що була б там раніше, ніж устигла б сказати мені «я звільняюся».

– Сумніваюся. То що ви казали про відсутність і докази?

Міллі-Лу всміхнулася.

– А знайшла я дещо… цікаво сказати де. 19 грудня 1924 року погода в нашому місці видалася жахлива. Вирувала снігова буря, усе змерзло. Трамваї зісковзували з пагорбів, траплялися перевантаження електромережі по обидва боки кордону штату, безліч смертей. Але жодної згадки про те, що хтось замерз на смерть попереднього літа.

Я насупилася.

– Ви так кажете, ніби це має суттєве значення.

– Просто дослухай мене. У червні 1925 року поліція звинуватила чоловіка на ім’я Гарольд Мертц у вбивстві, спіймавши його, коли він скидав тіло жінки у води Міссурі. Він стверджував, що не вбивав, лише знайшов її «зовсім замерзлою і такою холодною, що не можна було торкнутися без рукавиць».

– Навіщо він скидав її в річку? – спитала я.

– Не питай мене, дитинко, я ще тільки працюю над цим. Особу жінки так і не встановили. Близько місяця по тому залізничні охоронці знайшли тіло чоловіка, який їхав на даху товарного вагона замість того, щоб їхати всередині. Стан тіла описували як дуже холодний. Наступна зима минула без пригод – ніяких надзвичайно суворих бур чи вкрай низьких температур. Далі до кінця десятиріччя чітких відомостей немає, а тоді починається Пиловий котел. І я гадки не маю, звідки він береться.

– Посуха, унаслідок якої верхні шари ґрунту почало здувати вітром…

– Гей, ти мене не дослухала! – На обличчі Міллі-Лу промайнула посмішка. – Я намагаюся змалювати картину. Отже, ми не бачили тих жахливих пилових бур, що траплялися на заході Топеки, але посуху відчували так само. Хтось був дуже розлючений чимось…

– Про що ви кажете? – спитала я. – Хто був розлючений і як це все стосується…

Міллі-Лу злегка ображено зітхнула.

– Коли принаймні двоє людей замерзають на смерть улітку, наступна зима видається не надто суворою. Але якщо влітку жоден не замерзає на смерть, зима настає просто жахлива.

Я кліпнула на неї, нічого не розуміючи. Здавалося, ніби вона переповідає якісь народні прикмети зі старого альманаху – якщо гусениці дуже волохаті, то зима буде вкрай холодною. Чи якщо Панксатонійський Філ побачить свою тінь[196]… дідько, я й досі не пам’ятаю, означає це ранню чи пізню весну.