– Ти куди прешся, баранячий курдюк? – закричав він та накинувся на Тимка: – Це ти, чортів кугут, навів сюди гололобих?

– Не тобі одному в теплі спати, – відповів Тимко, даючи місце для Елдара.

– Іди геть, падло, сука.

Тимко з чеченцями спокійно вкладалися. Один тільки Елдар сидів, зацьковано позираючи то на Тимка, то на двох босяків під грубкою. Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його. Тимко роздягся і приліг біля Марка, поруч з Елдаром.

– Тут самим тісно, а він татар навів, – шепотів на вухо Марко.

– Заткнись.

– Ще приріжуть уночі. Як не татари, то вурки. Вже нахвалялися. У двох ножаки, як на доброго кабана. Злигався. Ти куди не повернешся, так за тобою кислиці ростуть.

– Цить, кажу…

Марко затих, але в кутку біля груби шепотіли.

– Ей, кугут, заліпити тобі бланші? Ми дірьовню без пашпортов бйом.

Тоська підійшов і сипонув Маркові попелу межи очі. Елдар схопився як очманілий, нетерпляче повискував, як пес, що хоче зірватися з ланцюга.

Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці.

– Щемить? – запитав Тимко, давлячи у голосі дрож.

– Ріже, не можу глянути.

Тимко поставив кухоль на лаві, підійшов до грубки.

– Ану, забирайся геть!

– Мальчик – посмокчи пальчик, – нагло відповіли від грубки.

Тимко згріб у обидві руки тільняшку, ривком сіпнув до себе і, не давши опам'ятатися, щосили попер у двері. Тільняшка векнула десь аж у сінях. Тоська занишпорив рукою по лахмітті, блиснув фінкою. її спритним ударом вибив Елдар. Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинджал, націлюючи йому в шию. Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід. Тоська стояв у кутку блідий, щелепа його трусилася.

– Ну? – тяжко сапав Тимко.

Тоська вийшов, торгнувши дверима.