— Галло, Джіммі, увіходьте. Ми всі п’яні, як ніч.

— Я допіру бачив бійку контрабандистів з бандитами.

— Де саме?

— Біля затоки Шіпсгед.

— Прийшов Джіммі Герф, він щойно бився з сухими агентами, — гукнув Рой до своєї дружини.

У Аліси було темнокаштанове лялькове волосся і задерте догори персиковобіле лялькове обличчя. Підбігши до Джіммі, вона поцілувала його в підборіддя.

— Ой, Джіммі, розкажіть нам про це… Ми страшенно нудьгуємо.

— Галло! — гукнув Джіммі. Він тільки тепер побачив у темнім кутку кімнати на канапі Френсіс і Боба Гільдебрандів. Ті піднесли склянки, вітаючи його. Джіммі пхнули в крісло й дали йому в руку склянку джіну, перемішаного з імберовим пивом.

— Ну, то як же воно було? Краще розповідайте якнайдокладніш, бо однаково ми не збираємося купувати недільного числа «Трибуни», щоб читати про це.

Джіммі добре ковтнув із склянки.

— Я був разом з одним чоловіком — привідцею всіх французьких та італійських контрабандистів. Він — славна людина. У нього коркова нога. Почастував мене смачною вечерею і справжнім італійським вином у самотньому приміщенні на палях на березі затоки Шіпсгед…

— До речі, — спитав Рой, — де Геллен?

— Не перебивай, Рою, — спинила його Аліса, — і ніколи не питай у чоловіка де його жінка.

— Тоді почали спалахувати сиґнальні вогні та всяке таке інше, й прибув моторовий човен, навантажений шампаном Мумма задля свят, і одночасно примчали іншим човном бандити… Певно це був гідроплян, бо надто швидко плив…

— Лелечко, як це захоплює, — пробуркотала Аліса. — І чом ти, Рою, не контрабандист?

— Такі бійки мені доводилося бачити тільки в кіно. Шість або сім чоловіка з кожного боку лупцювали один одного на невеличкому вузенькому причалі завбільшки з цю кімнату. Вони билися веслами й олив'яними трубами.

— Когось поранено?

— Всіх… здасться два бандити втопилися… Кінець-кінцем вони відступили переможені, залишивши нас злизувати розлитий шампан.

— Це, певно, було жахливо — вигукнули водновраз Гілдебранди.

— А що робили ви, Джіммі? — боязко спитала Аліса.