Провал. Успіх.

Десятимільйонний прибуток… Десять років вдалої роботи банку… Учора ввечорі на бенкеті в «Асоціації Американських Банкірів» Джемз Мерівейл, голова «Банківсько-трестівської компанії» одповідав на тост «за десять років блискучої банківської роботи»… Це нагадує, мені, джентлмени, старого негра, що дуже любив курчата… Та якщо ви дозволите сказати кілька серйозних слів з приводу цього свята (виблиск магнія, знімання), то мені хотілось би зробити невеличке застереження… почуваю, що це мій обов’язок, як американського громадянина, як голови величезної фінансової установи, що має національні, навіть інтернаціональні, у кращому розумінні цього слова, або, швидше, світові зв’язки й обов’язки (виблиск магнія, знімання)… трусячи схвильовано величною своєю сивою головою, Мерівейл провадить промову, а гучного його голосу не в силі заглушити гримотливі оплески. Джентлмени, це надто велика мені честь… дозвольте ще тільки додати, що під час занепаду й заколоту в каламутній воді заздрости й зневаги, у водоспадах громадської поваги, коротенькими годинами нічного відпочинку, бурхливими днями тяжкої праці моїм гаслом, моїм хлібом, моїм надхненням і моїм життям була триєдина відданність дружині, матері й національному прапорові.

Сірий попіл з сиґари впав йому на коліно. Джемз Мерівейл підвівсь і поважно зчистив його з штанів. Тоді знову сів і, зосереджено насупившися, почав читати в «Журналі Волл-Стріту» статтю про чужоземну валюту.

-----

Вони сидять на стільцях у фурґоні-ресторані.

— Слухай, хлопче, як це ти допустився такого, що найнявся на ту стару посудину?

— Бо жадне інше судно не йшло на схід.

— Ну, то ти сам собі викопав могилу, голубе. Капітан — божевільний, старший офіцер — очайдушний каторжник із Сінґ-Сінґу, екіпаж — збіговисько бандитів — а ціле старе барило не варте, навіть, страховки. Де ти працював перед цим?

— Нічним клерком у готелі.

— Аж дивно слухати. Щоб ото хлопець одмовився від гарної роботи в пишному готелі в Нью-Йорку й зголосився на посаду кухонного попихача на власній паровій яхті самого сатани… Добрий з тебе буде кухар!

Той, що молодший, червоніє.

— Чи там уже готово? — гукає він буфетникові.

Коли вони поїли й випили каву, він, повернувшися до приятеля, спитав притишеним голосом:

— Слухай, Руні, а ти був коли за океаном… у війну?

— Був двічі в Сен Назері. А що таке?

— Не знаю… Мене якось завсігди нетерплячка бере… Я два роки воював. Тоді все видавалося не таким. Я призвичаївся до думки, що мені треба тільки знайти добру роботу, одружитися й осісти на місці, а тепер плюю на все це. Місяців з шість витримаю на роботі, а тоді мені починають п’яти свербіти. Отож хочу податися на схід, подивитися трохи…