— Ти хочеш сказати, що я страйкбрехер? Знаю. Але мати вигнала мене й мені довелось або ставати на працю, або здихати.
— Така гарна дівчина, як ти, Ганно, завсігди знайде собі приятеля.
— Які ви, чоловіки, брудні… На твою думку, як я спізналася з тобою, то вже можу і з кожним. Ну, то не треба мені тоді нікого, розумієш?
— Я зовсім не мав нічого поганого на мислі. Яка ти сьогодні опришкувата, Ганно.
— Нерви розгулялися… Страйк, а потім матір, що спонукала мене до страйкбрехерства у цієї Субрін… цього забагато, хоч на кого. Хай їм усім лиха година! Невже вони не можуть дати мені спокою? Я ніколи, через усе своє життя, не заподіяла нікому шкоди. Все, чого хочу, це щоб мені дали спроможність спокійно заробляти гроші й повеселитися вряди-годи… Але як це жахливо, Діку! Я не насмілююся вийти на вулицю, бо боюся, що зустріну когось із колишніх товаришок з нашої спілки.
— Нічого, Ганно, якось та буде. Слово чести, я взяв би тебе на Захід з собою, якби не моя дружина.
Ганна провадить рівним, плаксивим голосом.
— А тепер, як я вподобала тебе й схотіла тебе потішити, ти взиваєш мене повією.
— Ніколи не казав я такого. Навіть на думці не мав. Просто вважаю, що ти козир-дівчина, а не таке м’яло, як більшість із них. Почекай-но, я спробую закріпити запону, може тобі стане краще тоді.
Лежачи на боці, вона стежить, як дебела його постать ворушиться на світляномолочному тлі вікна. Врешті, клацаючи зубами, він вернувся до неї.
— Не можу дати ради з цією проклятою запоною… Жахливий холодище!
— Нічого, Діку, лягай. Уже мабуть пізно, а взавтра мені треба о восьмій на працю.
Він витяг з-під подушки годинника.
— Пів на третю… Галло, кошенятко…
Ганна бачить на стелі мінливий одбиток заграви електричних реклям: біле, червоне, зелене, тоді суміш барв, немов луснула миляна бульба, і знов біле, зелене, червоне.
-----
— Він не запросив мене навіть на весілля… Слово чести, Флоренс, я могла б простити йому, якби він запросив мене на весілля, — мовила вона покоївці-негрині, що принесла каву.
Був недільний ранок. Вона сиділа на постелі, розіславши газету на колінах і дивлячися на фотоґравюру «Містер і місис Джек Кеннінґгем вилітають у весільну мандрівку на своєму славетному гідропляні «