Почувши, що він зайшов у дім, Дженні спробувала зустріти його своєю звичайною посмішкою, але це їй не вдалося.

— Все гаразд? — запитала вона, як запитувала кожного дня.

— Розуміється, — відповів він. — А в тебе як справи?

— Та як завжди.

Вони разом пройшли до бібліотеки, і Лестер, підійшовши до каміна, поворушив кочергою вугілля. Був холодний січневий день, о п’ятій годині вже стемніло. Дженні спустила штору на вікні. Коли вона повернулася до Лестера, він допитливо поглянув на неї.

— Щось ти сьогодні не така, як завжди, — сказав він, одразу відчувши в ній зміну.

— Та ні, я нічого, — відповіла вона, але губи в неї затремтіли, і це не сховалось від його погляду.

— Мені здається, ти щось приховуєш, — сказав він, не зводячи з неї очей. — Що з тобою? Що-небудь трапилось?

Вона одвернулася, щоб перевести подих і зібратися з думками. Потім знову звела на нього очі.

— Так, трапилось, — вимовила вона. — Мені треба тобі дещо сказати.

— Я бачу.

Він посміхнувся, хоч відчував, що за її словами сховане щось дуже серйозне.

Вона ще трохи помовчала, кусаючи губи, не знаючи, з чого почати, і, нарешті, заговорила:

— Тут учора був один чоловік — містер О’Брайєн, з Цинциннаті. Ти його знаєш?

— Так, знаю. Що йому було треба?

— Він приїжджав поговорити зі мною про тебе і про духівницю твого батька.

Вона змовкла, помітивши, як потемніло його обличчя.

— На якого дідька йому треба було говорити з тобою про духівницю мого батька! — вигукнув він. — Що він тобі намолов?

— Будь ласка, не сердься, Лестер, — спокійно сказала Дженні, розуміючи, що нічого не доб’ється, якщо не зуміє цілком володіти собою. — Містер О’Брайєн розповів мені, яку жертву ти приносиш, і попередив, що лишилося дуже мало часу, і ти можеш втратити свою частину спадщини. Чи не думаєш ти, що тобі час діяти? Час мене залишити?

— Прокляття! — злісно вилаявся Лестер. — Як він сміє втручатись у мої справи? Невже не можна дати мені спокій? — Він обурено пересмикнув плечима. — Будь вони прокляті, — вибухнув він знову. — Це все Роберт орудує. Чого б «Найт, Кітлі і О’Брайєн» стали втручатись у мої справи? Ой, і вчиню ж я їм скандал!