— Я маю задоволення говорити з місіс Кейн? — запитав він, схиливши голову набік.

— Так, — відповіла Дженні.

— Як ви могли переконатися, поглянувши на мою візитну картку, я — містер О’Брайєн, фірма «Найт, Кітлі і О’Брайєн». Ми з’являємося довіреними й виконавцями покійного містера Кейна, батька вашого... мм... містера Кейна. Мій візит може видатися вам дивним, але справа в тому, що в духівниці батька містера Кейна є деякі застереження, які близько стосуються й вас. Ці пункти такі істотні, що я вважаю потрібним ознайомити вас з ними, якщо, звичайно, містер Кейн сам цього не зробив. Я... пробачте мені, але, беручи до уваги характер цих пунктів, я готовий припустити, що він, можливо, про них промовчав.

М-р О’Брайєн зробив паузу, всією своєю постаттю, кожною рискою обличчя зобразивши питання.

— Я не зовсім зрозуміла, — сказала Дженні. — Про духівницю я нічого не знаю. Коли там є щось таке, що мені слід знати, містер Кейн, мабуть, мені скаже. Поки він нічого не говорив.

— Ага! — задоволено зітхнув м-р О’Брайєн. — Отже, я не помилився. Тоді дозвольте, я коротко викладу вам суть справи, після чого ви вирішите, чи бажаєте дізнатися про всі подробиці. Може, ви сядете?

Досі вони розмовляли стоячи. Дженні сіла, і м-р О’Брайєн підсунув собі стілець і сів поруч.

— Отже, почнемо, — сказав він. — Мені, розуміється, нема чого довго говорити про те, що батько містера Кейна дуже неприхильно дивився на зв’язок між вами і його сином.

— Я знаю... — почала було Дженні, але одразу ж замовкла.

Вона була збентежена, зніяковіла, вона вже відчувала щось недобре.

— Незадовго до своєї смерті, — продовжував юрист, — містер Кейн-старший мав на цю тему бесіду з вашим... мм... з містером Лестером Кейном. В своїй духівниці він поставив деякі умови щодо розподілу свого майна, які трохи заважають його сину, вашому... мм... чоловікові... одержати належну йому частину. За звичайних обставин він успадкував би четверту частину капіталу «Компанія Кейн», яка становить у цей час біля мільйона доларів, можливо, навіть більше; а також четверту частину решти майна, яке оцінюється в п’ятсот тисяч. Наскільки я можу судити, містер Кейн-старший дуже хотів, щоб його син успадкував це багатство. Але згідно з умовою, зробленою його батьком, містер Лестер Кейн може одержати свою частину тільки в тому випадку, якщо він виконає... гм... одно його передсмертне бажання.

М-р О’Брайєн замовк, тільки очі його тривожно бігали з боку на бік. Незважаючи на все своє упередження, він встиг відчути чарівність Дженні. Він уже розумів, чому Лестер наперекір усім порадам і умовлянням не захотів з нею розлучитися. Чекаючи її відповіді, він непомітно стежив за нею.