«Зустріч Трьох» – М. Хвильовий має на увазі під цією згадкою широковідому на той час книжку «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох» (К.: Бумеранг, 1927), в якій умовно-символічно зображена зустріч трьох поетів на пропахлій вугільним димом паровозних топок станції – лідера футуризму Михайля Семенка та двох його найближчих послідовників – Гео Шкурупія і Миколи Бажана. Вони зустрілись на середохресті доріг-проблем біля Семафора в Майбутнє, щоб посперечатись про велич прийдешнього мистецтва. На той час М. Бажан уже не був прихильником українського футуризму.

Аgrimonia eupatorium (лат.) – середньовічна назва коноплі; репейне масло (ріпакова олія), аrctium Lappa (лат.) – навмисна зграбна гра незрозумілими словами і латинськими термінами; М. Хвильовий з іронічною метою мав на увазі розповсюджений на Україні вид лопуха великого (аrctium Lappa).

Пилипенко Сергій Володимирович (22. VII 1891—3. III 1943) – український байкар і публіцист, автор збірки «Байківниця» (1922), оповідань «Скалки життя» (1925) та багатьох інших. Організатор і багаторічний голова спылки селянських письменників «Плуг», директор ДВУ, один з основних опонентів М. Хвильового у дискусії 1925–1928 рр. Заарештований 1934 р. Роману «Малоросія» С. Пилипенко ніколи не писав. М. Хвильовий має на увазі, на його погляд, примітивну незграбність позиції С. Пилипенка в дискусії про шляхи розвитку української літератури.

Азарх Раїса (30. IV 1898—?) – письменниця, впливовий член дирекції ДВУ, член КПРС з 1917 р., активна учасниця громадянської війни, соратниця В. Примакова – командира дивізії Червоного козацтва. Перебуваючи у 20-ті роки на керівній партійній і культурно-видавничій роботі, сприяла українському письменству, зокрема М. Хвильовому та його колу письменників. Після арешту і розстрілу 1937 р. В. Примакова була звинувачена у троцькізмі, подальша її доля невідома. Після XX з'їзду КПРС деякі твори Р. Азарх перевидавалися.

Пільняківщина – вплив форми й особливостей поетики російського письменника Бориса Андрійовича Пільняка (спр. прізвище – Вогау; 1894–1941), одного з яскравих представників пореволюційної орнаментальної прози. Головний твір Б. Пільняка роман «Голий рік» (1921 – перевиданий: Пильняк Б., Голый год // Избр. произведения. – М.: Худож. лит., 1976). Про характер і особливості російської та української орнаментальної прози можна дізнатись зі статей херсонської дослідниці Г. М. Бахматової: Російська орнаментальна проза: світовідчуття на межі епох // Рад. літературознавство. – 1988.—№ 10.—С. 25–34); Український орнаменталізм: загальне і своєрідне (До проблеми концептуальності стилю) // Рад. літературознавство. – . 1989.– № 2.– С. 14–23. Ці праці вперше у нас на досить розлогому і цікавому художньому матеріалі орнаментальної прози (досі розпорошеної серед «символізму», «футуризму», а то й «попутництва») досліджують поетику непересічних творів.