Ужвій Н.М. (1898–1986) – українська актриса, народна артистка СРСР, Герой Соціалістичної Праці, на той час у спектаклях «Березолю» з незмінним успіхом виконувала головну роль дівчини Седі в однойменній драмі В. С. Моема.

«Березіль» – новаторський український театр, заснований видатним режисером-реформатором української сцени Лесем Курбасом (1887–1942), народним артистом СРСР з 1925 р. Створений у 1922 році і до 1926 р. працював у Києві, затим переїхав у Харків. Після арешту Леся Курбаса у грудні 1933 р. «Березіль» фактично розпався, згодом певною частиною митців відроджений під назвою Харківський український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (1935 р.).

Лопань – мала річка у Харківській області, яка протікає через саме місто. Вже й на той час ледь животіла, що дало підстави М. Хвильовому в одному з творів гірко зіронізувати – «столиця на Лопані».

Тропік Козерога – південний тропік або ж паралель з широтою 23°27′, де стоїть сонце опівдні в день зимового сонцестояння 21–22 грудня. М. Хвильовий вжив цю назву в значенні звичайних тропіків.

Шпол Юліан (псевдонім Михайла Ялового, 1891–1934), прозаїк, драматург, поет. Друг і однодумець М. Хвильового. Встиг опублікувати немалу кількість різноманітних творів: поетичну збірку «Верхи» (1923), роман «Золоті лисенята» (1929), драму «Катіна любов, або Будівельна пропаганда» (1928) та деякі інші. Перший президент творчої організації ВАПЛІТЕ (Вільної Академії Пролетарської Літератури), в якій чи не найактивнішу участь брав М. Хвильовий. Тривалий час М. Яловий був також головним редактором ДВУ (Державне видавництво України). Одним з перших літераторів М. Яловий був арештований у квітні 1933 року, влітку наступного року загинув. За свідченням друзів М. Хвильового, арешт М. Ялового був ніби останньою краплею і своєрідним сигналом для зболеної. душі письменника. Перед цим М. Хвильовий подорожував Полтавщиною, де надивився жахливих картин всенародного голоду. З поверненням у Харків довідався про арешти – О. Шумського, М. Ялового…

Професор Канашкін – саркастичне перейменування М. Хвильовим активного на ті часи псевдокритика і вченого вульгарно-соціологічного напряму Анатолія Машкіна, який у численних публікаціях висловлював своє рішуче неприйняття ідейно-естетичної платформи ваплітян, особливо ж гостро засуджував позиції М. Хвильового.

Кав'ярня Пока – у двадцяті роки улюблене місце зустрічей творчої інтелігенції тодішньої столиці України Харкова, знаходилась на Сумській вулиці.