— Ні, мем. Не просив. Щось сказав, тільки не знаю, до чого. Каже: «Тобі щось говорить ім’я Фей?» — «Нічого»,— відповідаю. Він каже: «Може, тобі краще з нею побалакати».— «Може й так»,— кажу я і виходжу. Якась нісенітниця, мем. Вирішив, що краще спитати у вас.

— А тобі щось говорить ім’я Фей?

— Анічогісінько.

Голос її став дуже ніжним.

— Невже ти ніколи не чув, що Фей була хазяйкою цього закладу?

Джо немов ударили з усієї сили в живіт. Дурень несосвітенний! Не міг тримати язик за зубами! Думки гарячково стрибали в голові.

— А, згадав,— дійсно, щось нібито чув,— тільки мені здавалося, що її звали Фейт.

Раптова тривога пішла на користь Кейт. Вона витіснила ясноволосу голову і біль. У неї з’явилася справа. Вона прийняла виклик мало не з задоволенням.

Вона стиха засміялася.

— Фейт58,— повторила собі під ніс.— Налий мені чаю, Джо.

Кейт, здавалося, не помітила, що у нього затремтіла рука і що носик чайника брязнув об краєчок чашки. Вона не подивилася на нього, навіть коли він поставив чашку перед нею і одразу відійшов, щоб не потрапити у поле її зору. Джо трусило від страху.

Кейт заговорила благальним голосом:

— Джо, як по-твоєму, ти зумів би мені допомогти? Якби я дала тобі десять тисяч доларів, ти зміг все залагодити?

Вона вичекала якусь секунду, а потім розвернулася і глянула йому просто в очі.

Очі в нього зволожилися. Вона помітила, що він облизує губи. Від її неочікуваного руху він відскочив на крок назад, ніби вона його вдарила. Кейт не зводила з нього очей.

— Що, попався, Джо?

— Не розумію, про що ви говорите, мем.

— То піди розберися — а потім повертайся і все розкажи. Ти ж добре в усьому розбираєшся. І пришли до мене Терезу.

Він хотів вибратися з кімнати, де його обіграли і перебороли. Він усе зіпсував. Невже він справді змарнував свій щасливий шанс? А ця сука ще й зухвало говорить:

— Дякую за чай, Джо. Ти гарний хлопець.