— Ти нічим не міг би зарадити, забудь,— мовив він. Вони рушили разом.— Хочу, щоб ти пішов зі мною. Хочу тобі дещо показати.

— Що?

— Це сюрприз. Але дуже цікавий. Ти здивуєшся.

— А це надовго?

— Ні, не надовго. Власне, зовсім швидко.

І вони пішли Центральною авеню до вулиці Кастровіль.

5

Сержант Аксель Дейн зазвичай відчиняв призовний пункт у Сан-Хосе о восьмій, але якщо він трохи запізнювався, його відчиняв капрал Кемп, і капрал Кемп не збирався скаржитися. Аксель був доволі типовою фігурою. Служба в армії США в період миру між війною з іспанцями й війною з німцями зробила його непридатним до нудного, безладного життя цивільних. Один місяць перерви в службі його в цьому переконав. Але служба в армії мирного часу зробила його цілком непридатним до війни, і він винайшов не один спосіб її уникнути. Призовний пункт у Сан-Хосе довів, що він свою справу знає. Він розважався з наймолодшою дочкою Річчі, а вона мешкала у Сан-Хосе.

Кемп засвоїв основне правило. Ладнай зі своїм командиром і уникай усіх офіцерів, як тільки можеш. Він не мав нічого проти лагідних вказівок, які роздавав сержант Дейн.

О восьмій тридцять Дейн увійшов до призовного пункту і побачив, що капрал Кемп спить за робочим столом, а якийсь втомлений хлопчик сидить і чекає. Дейн глянув на хлопця, зайшов за бар’єр і поклав руку на плече Кемпа.

— Любий,— промовив він.— Жайворонки співають, сонечко встало.

Кемп підвів голову, витер ніс зворотом долоні та чхнув.

— Ти ж моє золото,— сказав сержант,— прокидайся, у нас відвідувач.

Кемп скосив закислі очі.

— Війна зачекає,— сказав він.

Дейн уважніше подивився на хлопця:

— Боже! Та він красень! Сподіваюся, ми його добре влаштуємо. Капрале, ти, мабуть, гадаєш, що він прагне підняти зброю на ворога, а я думаю, що він тікає від кохання.

Кемп відчув полегкість від того, що сержант був не надто тверезий.

— Думаєте, якась дамочка його поранила? — Він грав у будь-яку гру, що її пропонував сержант.— Гадаєте, це Іноземний легіон?