Аптекар Бальдус був невисокий, спритний, кругловидий чоловічок; під зеленою вовняною шапкою він ховав свою лисину, бо був лисий, як черепаха, що звисала зі стелі в його кімнаті. Він також продавав амулети, особливо бідним: але оскільки Кальскен проголосив, що проти хвороб і слабкості можна вдаватися лише до святих реліквій, а скручених записок із таємними записами та диявольськими анаграмами слід уникати, як чуми, аптекар займався тільки ліками. Сам Бальдус Вареннячко десятиліттями був зразком здоров’я серед своїх пляшок і скриньок, настільки старих, що намальовані на них гарпії, сатири та крилаті лебеді були наполовину змазані. Бальдус постійно сміявся: він стверджував, що своїм гарним настроєм завдячує вареннячку з Діантуму[57], яке він сам умів робити і регулярно вживав. Звідси його прізвисько; правда, були в місті люди, що страждали від меланхолії, які скаржилися, що Бальдус не може своїм повидлом прогнати їхню духовну млявість.
Мельхіор зійшов у льох, став перед аптекарем і показав йому правицю. Повіделко взяв художника за руку й трохи невпевнено помацав її.
— Ви вдарилися? - запитав він.
— Це біль у суглобах, майстре Бальдусе, — відповів Мельхіор, знизуючи плечима. - Мені здається, це подагра, кістки починають відмовлятися служити, і в колінах теж якась хвороба.
Бальдус обдивився його з ніг до голови, трохи нажаханий таким грубим зізнанням, хоч пухка посмішка, як завжди, з’явилася на його губах.
- Подагра? Ну, з Божою поміччю, магістр Хінтам, мускусний бальзам або дрібно подрібнена яшма з цукровою камфорою, усе це запити чашкою гарячого вина. - Він повернувся й пішов до своїх зелених пляшок і високих глиняних горщиків, ніби Мельхіорова поведінка та спокійні пояснення викликали у нього нелюбов.
- Мускус корисний для людей, запах яких можна відчути за милю на вітрі. Краще дайте мені ту яшму, пане аптекарю!
Бальдус нетерпляче кивнув:
— Я приготую тобі ліки і пришлю своїм челядником.
Мельхіор заплатив; ліки, як і очікувалося, коштувало дорого.
Бальдус повів його сходами аж на вулицю.
— Перш за все, зберігайте почуття гумору! Гарний настрій - половина лікування! А якщо він закінчиться, раджу взяти теріак[58] або мускатний горіх для підсилення.
— Ваша розрада — від доброго серця, але ж я бачив людей, хворих на подагру, — сказав Мельхіор.
На зворотному шляху він відчув м’яке, невловиме тепло, яке виходило з хворої руки, що здавалося йому насмішкою. Він не пройшов і двох вулиць від аптеки Балдуса, як перестав вірити в порошкоподібну яшму, змішану з цукром і камфорою.
Мельхіор завершив