— Знову біль? - запитав він.
Мельхіор кивнув.
- Пройде, подагра приходить і відходить.
Він штурхнув Тетьє в бік здоровою лівою рукою.
— Не будь дурнем, мій хлопчику, існують такі хвороби, як і шершні, отруйні змії та лихварі.
Тетьє обурилася:
— Але з цим треба щось робити! - Він підскочив до полиці. – Ось же ліки, зроблені Вареннячком.
Він подав горщик маляреві й зняв міхур: вони по черзі понюхали — запах був різкий.
— Треба запити теплим вином, — сказав Мельхіор. – Якби тільки людина могла проковтнути тепле вино вранці.
Тетьє докірливо підняв руку:
— Будьте розсудливим, майстре, півзаходи тут не допоможуть.
Він вибіг і за мить повернувся з гарячим червоним вином, налив його в кубок, додав трохи сіро-зеленого порошку, розмішав і втиснув чашу в ліву руку Мельхіора.
Той насилу проковтнув кілька ковтків гіркого напою:
— Змилуйся, Тетьє, — сказав він, випльовуючи решту, — я не вірю в ці ліки. Чесно кажучи, я не вірив у це з самого початку. Викинь цей порошок!
- Але цей препарат так дорого коштував! — стривожено крикнув Тетьє.