— Можете не казати нічого, мадам,— перепинив її містер Сойєр.— Я заздалегідь знаю, що у вас. Насамперед — болить голова.

— Ні, я думаю, серце, — зітхнула леді.

— З боку серця жодної загрози немає, — заспокоїв її Боб.— Причина тут — шлунок.

— Містер Сойер! — схопилася з стільця стара леді.

— Це, безумовно, шлунок, — настоював Боб глибокодумно,— і вчасно вжиті ліки, люба мадам...

— Містер Сойєр, — промовила стара леді, хвилюючись ще більше, — ви або знущаєтесь з мене, або не розумієте мети мого візиту. Якби я могла передбачити те, що сталося, або мала змогу запобігти цьому, повірте, я б ужила всіх заходів. Краще вже я відразу б звернулась до мого небожа, — додала леді, обурено торгаючи свій редикюль і підводячись з стільця.

— Дозвольте, одну хвилину, мадам,— попросив Боб.— Я й дійсно не зрозумів вас. Скажіть же мені, що там таке у вас трапилось?

— Моя небога, містер Сойєр,— почала була леді,— сестра вашого друга..

— Так-так, мадам,— нетерпеливився Боб, бо стара леді, хоч і була вкрай схвильована, вдавалася в зайві подробиці, як це часто роблять старі жінки. — Що ж далі, мадам?

— Залишила мій будинок, містер Сойєр, три дні тому. Вона удала, ніби збирається відвідати мою сестру — другу її тітку,— що має пансіон якраз поруч із верстовим стовпом. Там ще коло того стовпа росте височенний берест і стоїть дубовий паркан,— пояснила леді, спиняючись на хвилинку, щоб утерти очі.

— Хай йому сто чортів, тому берестові, мадам! — скрикнув Боб, цілком забувши про своє почесне лікарське звання.— Розповідайте швидше; піддайте пари, мадам.

— Цього ранку,— повільно провадила стара леді,— цього ранку вона...

— Вона повернулася, мадам, я сподіваюсь? — спитав, помітно нервуючись, Боб. — Вона повернулась додому?

— Ні, вона не повернулась, а прислала листа.

— І що ж написано в тому листі?

— Там написано те, містер Сойєр, до чого я хотіла поволі підготувати вас і Бенджемена. Арабелла пише... лист у мене в кишені, містер Сойєр, але я забула в кареті окуляри і без них нічого не прочитаю... одне слово, вона пише, що одружилася.

— Що? — сказав або, правдивіше, гримнув містер Боб Сойєр.

— Одружилася, — повторила стара леді.

Містер Боб Сойєр не став слухати далі, а вискочив з аптеки, вбіг до своєї приватної квартири і оглушливо скрикнув:

— Бен, голубчику, вона дала драла!