У таких випадках стресогенний чинник під час розвитку індивіду не може зумовлювати такі наслідки просто короткочасним підвищенням рівня дофаміну. Має бути якийсь довготривалий процес. Повертаємося до Розділу 6 і чинників, які викликають довічне програмування мозку та тіла ще в перинатальний період. Не зрозуміло, як це працює в контексті психоактивних речовин, однак точно має бути перманентна зміна в чутливості нервових сигналів, пов’язаних з отриманням винагороди.

А коли залежність вже сформувалася — як стрес впливає на ступінь зловживання? Тут ніяких несподіванок, стрес посилює зловживання. Як це працює? Мабуть, тимчасовий стресогенний чинник на короткий час підвищує рівень дофаміну і збільшує задоволення від речовини. Але на цьому етапі основна мета залежної людини не стільки отримати задоволення, скільки уникнути страждань, коли речовини немає. Як уже було зазначено, на цьому етапі рівень КРГ, який викликає тривожність, у мигдалеподібному тілі дуже високий. Крім того, після завершення дії психоактивної речовини завжди відбувається посилена секреція глюкокортикоїдів, які знищують дофамін. А що станеться, якщо на додачу до всього цього ви ще й опинитесь у стресовій ситуації? Надмірна кількість глюкокортикоїдів почне нищити дофамін ще активніше. І бажання отримати прилив дофаміну внаслідок дії психоактивної речовини посилиться.

Як щодо рідкісних особистостей, яким вдається зав’язати з уживанням будь-якого виду психоактивної речовини, до якого вони мали залежність? Стрес підвищує шанси на виникнення рецидиву. Знову ж таки, це саме стосується і щурів. Спочатку щура, який отримує наркотик, натискаючи на важіль, доводять до залежності. Потім замість наркотика в його організм починають вводити соляний розчин. Дуже скоро щур перестає натискати на важіль. Але за деякий час щура повертають у клітку з важелем, який асоціюється у тварини з вживанням наркотику, і ймовірність того, що щур знову натисне на важіль, щоб отримати наркотик, зростає. А якщо ввести в організм тварини невелику дозу наркотику перед поверненням у стару клітку, шанси на відновлення натискання на важіль підвищаться ще більше — адже ви відновили забуту насолоду наркотиком. Якщо ж піддати щура дії стресогенного чинника перед поверненням у клітку, ймовірність поновлення шкідливої звички зростає ще більше. Як завжди, саме непередбачувані та неконтрольовані стресогенні чинники найефективніше поновлюють вживання наркотиків. І, як завжди, дослідження на людях показують такі самі результати.

Чому стрес справляє такий вплив? До кінця не зрозуміло. Можливо, причина в дії глюкокортикоїдів на викид дофаміну, але я поки не бачив чіткої моделі, побудованої на цій взаємодії. Можливо, причина в інтенсивнішій активізації симпатичної нервової системи внаслідок стресу, викликаної впливом КРГ на мигдалеподібне тіло. Також деякі дослідження говорять, що стрес зміцнює асоціативні сигнали, які надходять у центр задоволення. Можливо, стрес порушує діяльність лобової частки, яка відіграє розсудливу та стримувальну роль у відтермінуванні задоволення та прийнятті рішень — лобова частка припиняє працювати, у вас з’являється нав’язлива і, як вам здається, розумна ідея: «А чому б мені знову не почати вживати наркотик, який майже зруйнував моє життя?»